Надія Кир’ян: душа уся, як на долоні

 «Найбільше багатство в житті –

 це спілкування, духовні контакти»

Творчість відомої української поетеси з Київщини, дитячої письменниці, перекладачки, журналістки Надії Кир’ян є справжнім надбанням для української  літератури. 

Народилася Надія Володимирівна Кир’ян 24 червня 1946 року, вірші почала писати ще у початкових класах школи у селі Великі Сорочинці на Полтавщині. Приїхавши до Києва вона заявила про себе як дуже талановита і перспективна поетеса. Будучи студенткою Київського університету імені Т. Шевченка її досить багато друкували в газетах та журналах. Саме в цей час вона пише і свої перші вірші для дітей. У видавництві «Молодь» був запланований до друку її збірник «Роса на крилі». Але за своє спілкування з шістдесятниками-сім’єю Світличних, Є. Сверстюком, І. Дзюбою та читання самвидаву, її було виключенно з університету. А наступного року і з Київського інституту іноземних мов за політичними мотивами. Більше десяти років жила поза межами України. Працювала на будівництві, учителювала. Після повернення в Україну мешкає в селі Гореничі на Київщині.

Десятки років Надію Кир’ян ніде не друкували. Тільки в  кінці 80-х,  вперше надрукували в журналі «Ранок» з передмовою І. Драча та в журналі «Дніпро. Тринадцять років – від 1989 року до 2001 року – письменниця працювала у видавництві «Веселка». 1997 року Надія Володимирівна стає лауреаткою літературної премії видавництва «Веселка» імені Олени Пчілки. Працює у газеті «Слово Просвіти», активно пише про освітян. У її літературному доробку кілька власних збірок, здійснила багато перекладів дитячої літератури, упорядкувала збірники. Володіє німецькою та іспанською мовами.

Припали до вподоби дитячі вірші Надії Кир’ян українським композиторам – Т. Димань, Г. Півньовій, Н. Акімовій, А. Добровій. Разом вони створили низку пісень для дитячих садків та шкіл.

Лірична поезія Надії Кир’ян дуже світлі, довірливі та сповнені глибокого змісту. Це сповідь жінки, де поєдналися щирість, ліричність, нежіноча мужність і мудрість, впевненість у собі, в без боязні приймати  життя таким, яким воно є, було і якого вже більш не буде ніколи.

У Надії Кир’ян немає прохідних віршів, кожен як вікно у світ чи навіть всесвіт. Їх незглибимість підкуповує і наснажує, зворушує і змушує хвилюватися. Окремі вірші Надії Кир’ян нагадують казкові полотна Марії Приймаченко і Ганни Собачко, стільки в них незвичного, учудненого і чудесного.

Надія Володимирівна Кир’ян продовжує займатись літературною діяльністю, веде дуже активне громадське життя, дописує для преси, працює в осередку Міжнародної організації «Жіноча громада», долучається до благодійних акцій на допомогу ЗСУ.

Наша українська земля щедра на подвижників, які жили високими ідеалами, які і тепер живуть ними, нам є на кого рівнятися, щоб вистояти, не втратити суті життя, щоб передати естафету своїм дітям. 

Найкраще почуття – це співчуття.

Це спів чуття і це – дарунок Бога.

Допоможи – у цьому сенс життя,

Якщо комусь потрібна допомога.