Музей є життя пам’яті народу, є любов…

Михайло Сікорський

Сікорський Михайло Іванович (13.10.1923–27.09.2011) – історик, етнограф, музеєзнавець, археолог, генеральний директор НІЕЗ «Переяслав» (1951-2008). Герой України (2005).

Михайло Іванович Сікорський народився 13 жовтня 1923 року в місті Чигирині, рано втратив батьків, виховувався в дитячому будинку. Незадовго до війни почав навчатися в авіаційному технікумі в Запоріжжі, який згодом був евакуйований в Омськ, де готували спеціалістів для фронту. У 1946 році вступив на історичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. По закінченні відхилив пропозицію вступити до аспірантури та залишитись працювати на кафедрі і взяв направлення до Переяслава-Хмельницького. У 1951 році М. Сікорського було призначено директором краєзнавчого музею міста. Значною мірою саме ця людина перетворила старовинне місто Переяслав-Хмельницький на видатний осередок культури і духовності, скарбницю пам’яток історії нашої країни. Коли Михайло Сікорський прибув до Переяслава-Хмельницького, у тамтешньому краєзнавчому музеї було… 32 експонати. Йшов 1951 рік, а за три роки у музеї було зібрано унікальні експонати часів Трипільської культури, Київської Русі, середніх віків, козацтва, побутові речі і зброя пізніших часів, картини. Михайло Сікорський веде науково-дослідні пошуки культурних цінностей давнього Переяслава й прилеглої місцевості, знаходить фундаменти перших церков і залишки оборонних споруд. Незабаром у центрі міста з’явилися меморіальні музеї Г.Сковороди, В.Заболотного, музей-діорама «Бої за Дніпро». А потім директор музеїв «вибив» 30 гектарів землі на Татарській горі, де розпочав створювати музейний комплекс під відкритим небом і дендропарк. Сюди звозили історичні цінності: старі хати, громадські будівлі, вітряки, що мали зникнути під водами штучних «морів»; реманент, машини різних типів, предмети побуту тощо. Подальше життя присвятив справі збереження пам’яті про історію рідного краю та його видатних співвітчизників. За період плідної праці М. Сікорського музей з одного будинку в місті перетворився у Переяслав-Хмельницький державний історико-культурний заповідник (1979; із 1999 – Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав»).

Михайло Іванович – автор понад 130 наукових праць і публікацій. Член багатьох наукових товариств, подвижник музейної справи, який вніс неоціненний вклад у розвиток музейництва та збереження культурної спадщини України, у дослідження історії та культури древньої переяславської землі, перетворив місто Переяслав на відомий далеко за межами України осередок культури й духовності, скарбницю пам’яток історії України, створив один з найбільших музейних комплексів – «Національний історико-етнографічний комплекс «Переяслав». Завдяки невтомній діяльності музейного будівничого десятки архітектурних пам’яток, сотні археологічних артефактів та тисячі предметів побуту були збережені для нащадків і знайшли своє місце у фондах та експозиціях переяславських музеїв. 

Долучився М. Сікорський і до порятунку та збереження багатьох пам’яток на Київщині, серед яких – батьківська хата Андрія Малишка в Обухові, будинки Івана Козловського у Мар’янівці Білоцерківського району та Марка Вовчка — у Хохітві Обухівського району, садиба Кирила Стеценка у Веприку Фастівського району.

В пам'ять про Великого українця у 2013 році було засновано щорічну загальноукраїнську краєзнавчу премію Національної спілки краєзнавців України, яка присуджується діячам культури, науки та освіти за вагомий внесок у дослідження і збереження культурної спадщини України та розвиток музейної справи, започатковано щорічний Всеукраїнський історико-культурологічний форум «Сікорські читання».