Народне мистецтво Київщини представлене блискучою плеядою талановитих митців, серед яких: Марія Примаченко, Катерина Білокур, Параска Власенко та інші. Їх творча спадщина  має особливе значення для культурної пам’яті й потужну силу, що визначає національну ідентичність українців. 

Параска Власенко (1900-1960) - видатна українська майстриня народного декоративного розпису, яка відома своїми малюнками та ескізами до килимів, вишивок, архітектурних споруд, поліграфії, а також декоративними станковими панно, розписами керамічних виробів, сповнених глибокої зворушливості, краси та вишуканим барвистим багатозвуччям. 

Мисткиня родом з села Скопці (нині село Веселинівка Баришівського району Київської області), яке на початку ХХ століття було центром народної творчості України. Параска Власенко виросла  у незаможній, багатодітній сім'ї. Єдиною втіхою в дитинстві для неї було вишивання та малювання. Вона прославилась на селі як вишивальниця рушників за  власними мотивами, а її авторські орнаменти почали використовувати й інші майстрині.

Її творчий хист не залишився не поміченим. З 1930 року Параска Власенко працює інструктором спецкурсів народного мистецтва у Києві та в рідному селі. У 1935 році  її запросили на навчання та роботу до Києва в Центральні експериментальні майстерні, які знаходилися на території Києво-Печерської лаври, де майстриня викладала впродовж 1935-1949 рр.

У цей час Параска Власенко створила багато ескізів для вишитих панно, цілий ряд декоративних панно, розписи інтер`єрів будівель, аналогів яким не було в тогочасній Україні. На виставці 1936 вона була представлена як автор декоративних розписів кераміки, ескізів для настінних панно та килимів.

За внесок у народне мистецтво України та участь у виставці 1936 року Параска Іванівна одна із перших отримала почесне звання «Майстер народного мистецтва УРСР» і відзначена Дипломом І ступеня. За малюнки та ескіз килима, які були представлені на міжнародній виставці у Парижі в 1937 році, Параску Власенко нагороджено срібною медаллю та відзначено дипломом. 

З 1949 р. до 1957 року П. Власенко працює малювальницею в Інституті монументального живопису при Академії будівництва і архітектури УРСР, де створює сотні ескізів, за якими розмальовувались будівлі, керамічні вироби (вази, кахлі, миски), виготовлялись рушники, килими та станкові декоративні панно. Її роботи експонувалися на художніх виставках у Києві та по всьому світу.

Самобутнє мистецтво Параски Власенко своїм корінням занурюється в суто народні традиції, джерелом яких була народна мудрість та наївно-поетичне світосприйняття. Особливістю її художнього стилю  є органічне переплетення українських фольклорних мотивів (квітів, листя, птахів) та елементів бароко з пишною декоративністю орнаментики та урочистістю.  

Найбільш повна колекція творів талановитої уродженки Київщини  Параски Іванівни Власенко зберігається у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва і є справжнім надбанням традиційної народної культури України.