26 листопада - день народження Івана Нечуй-Левицького (1838-1918) -  українського класика, письменника, етнографа, фольклориста, педагога. Понад п`ятдесят високохудожніх романів, повістей, оповідань, п`єс, казок, нарисів, гуморесок, літературно-критичних статей написано письменником. Його повісті «Кайдашева сім`я», «Микола Джеря» й нині залишаються серед найкращих творів української літератури. «З огляду на високоартистичне змалювання селянського життя і добру композицію повість належить до найкращих оздоб українського письменства» - написав про повість «Кайдашева сім'я» Іван Франко.

Життя і творчість Івана Нечуя-Левицького тісно пов’язані з Київщиною, де він навчався, періодично проживав, подорожував селами, збирав матеріали та черпав натхнення для своїх нових книг.

«Там на Україні, де долинами тихо тече Рось, там між горами, між дубовими та липовими лісами стоїть велике містечко Богуслав. Понад самісінькою Россю, попід глинястими стінами, поміж купами каміння в’ється дорога, а по дорозі скрізь невеличкі місточки на глибоких та вузьких балках, де глибоко на дні між високою кропивою та бур’янами, попід вербами тихо ллється з каменя на камінь вода: а по тій воді слідком дійдеш до криниці з погожою водою, до зелених верб десь в самому далекому куточку балки. На ту криницю з гори дивиться дві-три хатини з гарними зеленими садочками, з білими стінами, з веселими віконцями»  - напише Іван Нечуй-Левицький. З 1847 по 1852  майбутній письменник навчався в Богуславському духовному училищі, тут він вперше прочитав твори Т. Шевченка, М. Гоголя, познайомився з французькою літературою.

Серед улюблених місць класика була і Білоцерківщина. Влітку Іван Семенович часто бував у Білій Церкві та  навколишніх селах: Стеблів, Трушки, Острійки. На думку літературних дослідників повість «Микола Джеря» написана з використанням матеріалу, зібраного в селах Білоцерківщини, а пісні та обряд весілля записаний ним в селі Трушки, використаний у творі «Маруся Богуславка». Білу Церкву Нечуй-Левицький  опише у нарисі «Роковий український ярмарок». Своє особисте ставлення до цього краю,  Іван Нечуй-Левицький висловить у листі до письменниці Наталії Кобринської, написаний у вересні 1900 року: «Я оце недавно вернувсь з Білої Церкви, де купавсь в Росі і звідкіль мені не дуже й хотілось поспішати до Києва і ради чистого повітря, і ради чудових околиць по Росі, і ради української мови, і ще й через те, що в Білій Церкві я почував себе як вдома…». 

Насолодитись добірним українським словом Івана Нечуя-Левицького та перечитати його книги запрошуємо до КЗ КОР «Київська обласна бібліотека для дітей», електронний каталог на сайті бібліотеки.

Читаймо кращі українські книжки!