Стане вічністю кожна хвилина

з тих, що так нам сьогодні болять.

Наша пам'ять – велика долина,

де невидимі храми стоять.

Оксана Пахльовська

80 років тому, 29-30 вересня 1941 року, в Києві, в урочищі Бабин Яр почалися масові розстріли людей. В ці дні,  понад 34 тисячі киян були зібрані та вбиті лише за те, що вони євреї. Цей злочин став символом Голокосту на теренах України.

Упродовж двох наступних років страти у Бабиному Яру відбувалися по вівторках і п’ятницях, і тривали аж до звільнення Києва від окупації. У 1941 –1943 роках у Бабиному Яру розстріляли 621 члена Організації Українських Націоналістів (ОУН), серед них і відому українську поетесу Олену Телігу разом з її чоловіком. 10 січня 1942 року було страчено близько 100 матросів і командирів Дніпровського загону Пінської військової флотилії, а 18 лютого 1943 року – трьох футболістів київського «Динамо»: Миколу Трусевича, Івана Кузьменка та Олексія Клименка. 

Гітлерівський режим позбавив життя  євреїв, українців, ромів та людей інших національностей: точна кількість досі невідома. Дослідниками цієї трагедії  даються різні цифри загальної кількості знищених у Бабиному Ярі — приблизно від 70 тисяч до 200 тисяч осіб. У 1946 році, на Нюрнберзькому процесі, наводилася оцінка близько 100 тисяч осіб, згідно з висновками спеціальної державної комісії для розслідування нацистських злочинів під час окупації Києва.

Пам'ять про Голокост - це не тільки увічнення страшної трагедії, це і вшанування  подвигу багатьох українців, які ризикуючи своїм життям рятували від знищення нацистами євреїв. Україна посідає четверте місце у світі за кількістю Праведників народів світу. 2659 громадян України удостоєні цього звання.

«Пам'ять про Голокост необхідна, щоб наші діти ніколи не були жертвами, катами та байдужими спостерігачами» - написав Ієгуда Бауер, ізраїльський історик.

Сюди водили їх і ставили підряд,

і чужоземна гавкала команда…

Розстрілювали їх «во славу фатерлянда»,

і падали вони, сестра і друг, і брат,

і падали вони: коханий і дружина,

і мати, й дитинча, бабуся й дід сумний,

без крику, мовчки всі… Свята їх смерть невинна,

як пам’ятник в віках, безсмертний, краю мій!

Їх тисячі лягло у Бабин Яр глибокий,

І трамбували їх у тім яру кати…

Топтали їх тіла… Ридали хмари: «Доки?..»

Схиляли злякані голівоньки цвіти,

І сльози капали з леліток їх криваві,

На землю стерзану, де йшли в останній раз,

Безсмертні смертники… І шепотіли трави:

«Вони пішли на смерть, бо так любили нас,

упали, як один, вони у тьму могили,

за те, що небо це і землю цю любили,

що вірними тобі, Україно, були!..»

                                                                                                                                                       Володимир Сосюра

КЗ КОР  «Київська обласна бібліотека для дітей» пропонує книги із фондів бібліотеки про страшні сторінки  історії Голокосту в Україні.  Для пошуку видань радимо скористатися електронним каталогом бібліотеки на сайті бібліотеки.

МИ ПАМ`ЯТАЄМО…