24 березня виповнюється 80 років від дня народження ФЕДОРА ВАСИЛЬОВИЧА ПРИМАЧЕНКА (1941-2008) – знаного майстра декоративного розпису,  члена Спілки художників України (1984), заслуженого художника України (1998), лауреата премії імені Катерини Білокур (2000), сина, учня  і творчого спадкоємця художниці Марії Примаченко.

Федір Васильович народився в селі Болотня Іванківського району на Київщині.

Працював ковалем, пастухом, і до пенсії – лісником. Та, повсякчас, знаходив хвилину для малювання, виконуючи мамин заповіт. Марія Оксентіївна Примаченко дуже хотіла, щоб син малював. Вона називала сина другом і кращим своїм учнем. Вважаючи, що він в усьому перевершив матір, дивуючись тому, чому його довго не приймають до Спілки художників України.

Широке визнання до художника Примаченка-молодшого прийшло пізніше. Його роботи все частіше з`являються на виставках, в тому числі міжнародних. Але за регаліями Федір Васильович, як і його мати, не гнався, вважаючи творчість найбільшим щастям. Його роботами захоплювались багато-хто,  починаючи від небайдужих до мистецтва односельчан і, закінчуючи чиновниками міністерств, які купували роботи для приватних колекцій.

Федір Примаченко у художній творчості продовжував справу матері, але  творив свій власний особливий світ. Він надихався її картинами, але мав власний унікальний стиль.  Написані у соковитих кольорах картини митця більш оповідні, ніж імпровізаційні та поетичні роботи Марії Оксентіївни. 

Уся творчість Федора Примаченка наповнена його неймовірною любов`ю та захопленням красою рідної природи. «Я хочу бачити землю, красу на ній, і щоб правнуки мої і заправнукі її бачили. А не війну і злобу ...» – говорив Федір Примаченко.

Картини Федора Примаченка зберігаються у вітчизняних і зарубіжних приватних зібраннях та музеях.