Матеріал подано без змін

Володимир Самійленко: поет-лірик, сатирик, драматург і перекладач

(З досвіду роботи Обухівської центральної публічної бібліотеки Обухівської міської ради)

Поет-лірик, сатирик, драматург, перекладач - Володимир Самійленко в усіх жанрах творчості виявив себе як митець з тонким відчуттям слова,  своєю неповторною манерою письма, зі своїм оригінальним підходом до традиційних тем. Він пише музику до своїх поезій, створює сатиричні куплети, записує народні (сатиричні) пісні, перекладає античні твори. Його мовною культурою  захоплювався сам Іван Франко. Народився Володимир Самійленко 3 лютого 1864 року у містечку Великі Сорочинці на Полтавщині. Він був позашлюбним сином поміщика Івана Лисевича та кріпачки Олександри Самійленко. Виховувався у родині близького приятеля родини Гоголів Олексія Трохимовського, який навчив його читати і писати, розмовляти французькою мовою, потому віддав на навчання в  Полтавську гімназію. Після - навчався у Київському університеті і був, мабуть, єдиним на той час студентом зі своєрідним соціальним статусом. Увійшов до літературно-мистецького гуртка «Плеяда». Тут потоваришував із Лесею Українкою, Оленою Пчілкою, Миколою Лисенком, Михайлом Старицьким. Він плідно працює і друкується у часописах «Зоря», «Дзвінок», «Літературно-науковому віснику». Володимир Самійленко стає знаним в Україні поетом.

Іван Франко допомагав Володимиру, був його літературним куратором, укладачем деяких книг.

1906 року Іван Франко з Михайлом Мочульським (вчений літературознавець) зібрали друковані й недруковані вірші поета 1884—1906 рр. і видали їх у Львові за його власним прізвищем під заголовком «Україні» з передмовою Франка. Своєю назвою збірка наголошувала на основній творчій темі Самійленка. Все, що він писав, присвячувалося Батьківщині, яку поет безмежно любив.

Протягом 1893 – 1917 років життя поета було пов’язане з Чернігівщиною. Він працював нотаріусом, хоч і не полишав писати. Перебуваючи у Чернігові відвідував «суботи» у Михайла Коцюбинського, де збиралася місцева творча інтелігенція.

Володимир Самійленко підтримав Українську революцію 1917 – 1921 років, працював у різних Міністерствах УНР. Після приходу більшовиків до Києва був змушений виїхати з міста, намагаючись десь осісти. У цей час він бідував, намагався заробити на прожиття перекладами. Хворий на саркому, за рік до смерті він перебрався до Києва. Помер у Боярці 12 серпня 1925-го року.

Всіх, хто бажає більш детальніше ознайомитися з життєвим і творчим шляхом Володимира Самійленка, запрошуємо до Обухівської центральної публічної бібліотеки для дорослих,  працівники якої влаштували викладку літератури під назвою «Володимир Самійленко: поет-лірик, сатирик, драматург і перекладач». Біля викладки проводяться експрес інформації та огляди літератури.

Л.Храпач – завідувачка Обухівською центральною публічною 

                     бібліотекою для дорослих Обухівської міської ради