Матеріал поданий без змін

«Збережемо пам'ять. Збережемо правду»

(З досвіду роботи Києво-Святошинської центральної районної бібліотеки для дорослих)

Свіча горить – душа вогнем палає,

Рокам не стерти біль страшних часів…

І кожен українець пам’ятає

Закон про п’ять смертельних колосків.

Голодомор… Скільки страждань у цьому слові. Живучи сьогодні, нам важко осягнути глибину трагедії, яку пережили наші предки у минулому столітті, зрозуміти весь масштаб зла яке прокотилося по нашій землі: коли розстрілювали за п’ять колосків, виганяли на смерть запухлих від голоду дітей, забирали у селян останнє, доводили їх до відчаю, смерті, коли країну, яка здавна славиться своєю родючою землею і працьовитим народом, перетворили на суцільну братську могилу безвинних жертв штучного голоду...

Щороку в останній тиждень листопада Україна і світ вшановують пам'ять жертв Голодомору 1932-1933 років.

Упродовж тижня, що передуватиме Дню пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 експонується книжкова виставка «Свіча пам’яті» На ній представлені архівні документи, документальні свідчення страшної трагедії, світлини тих років. Про події, які відбувалися на Київщині у Києво-Святошинському в 1932-1933 роках свідчить представлена на виставці книга « Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932-1933 років в Україні Київська область». - Біла Церква: МП Видавництво «Буква», 2008-1374 с.

Ми маємо згадувати жертв Голодомору для того, щоби це найжорстокіше сплановане масове вбивство людей ніколи більше не повторилося.