Лаврентій Іванович Похилевич (10.08.1816 – 18.03.1893) – відомий український краєзнавець, який все своє життя присвятив дослідженню історії населених пунктів Київської губернії (сучасних Київщини, Житомирщини, Черкащини), зробив вагомий внесок у краєзнавчі дослідження Київщини та формування  української краєзнавчої думки другої половини XIX століття.

Син сільського священика Лаврентій Похилевич народився в с. Горошків Тетіївського району (нині Білоцерківський район) Київської області. 1833 року після закінчення Київського повітового духовного училища він вступає у Київську духовну семінарію. З 1840 року Л. Похилевич на службі в Київській духовній консисторії, до функцій якої входило управління церквами, духовенством, нерухомими маєтками, судочинство у цивільних та карних справах. У 1850-х роках одночасно виконує обов'язки управителя справами Київського Губернського комітету із забезпечення утримання православного сільського духівництва. По роду службових справ йому доводилося часто спілкуватися з батюшками з глибинки, самому бувати з дорученнями в повітах та волостях. Така нагода у поєднанні з його захопленням краєзнавчими історичними дослідженнями призвела до того, що в 1864 року Л. Похилевич надрукував у Лаврській друкарні класичну працю «Сказанія о населенныхъ местностяхъ Кіевской губерніи или статистическія, историческія и церковныя заметки о всехъ деревняхъ, селахъ, местечкахъ и городахъ, в пределахъ губерніи находящихся». Це була перша спроба у вітчизняній науці систематичного опису поселень цілого краю,  на переказах самого народу. В книзі для кожного містечка, для кожного села наводяться короткі відомості про місцезнаходження, населення, головні пам'ятки, храми, названі імена колишніх власників і т. п. та місцеві історичні перекази, які могли б залишитися назавжди втраченими. В 1865 році книга була удостоєна Малої Уварівської премії. Рукопис цієї праці зберігається у Центральному державному історичному архіві України.

Другою, підготовленою дослідником, стала окрема книга «Монастыри и церкви г. Кіева. Прежние и нынешнее состояние ихъ и средства содержанія причтовъ, а также иноверческіе молитвенные дома». 

Послідуючі роки Лаврентій Похилевич продовжує збір нових матеріалів простежуючи зміни, що сталися останніми роками, розширюючи перелік  поселень, які не увійшли до попереднього видання. Результатом кропіткої праці стала книга «Уедзы Кіевский и Радомысльский. – Статистическия и историческия заметки о всехъ населенныхъ местностяхъ въ этихъ уездахъ и с подробными картами ихъ». Основний текст супроводжується додатками і правками, алфавітним списком міст, містечок, сіл та урочищ, що згадуються у книзі, із зазначенням сторінок, де про них йде мова. Автор планував видати історико-статистичний опис Київської губернії у п’яти випусках. 

Книги Леонтія Івановича Похилевича залишаться цінними виданнями для краєзнавців-дослідників тим, що містять докладні географічно-топографічні, статистично-економічні, церковні, побутові, а також історичні відомості про  Київщину другої половини XIX століття.

У серпні 1864 року Л. Похилевич закінчив службу в Київській духовній консисторії і в останні роки своєї кар’єри служив у Київському повітовому суді, де виконував обов’язки засідателя. В 1869 році вийшов у відставку. В 1877 році придбавши землі при селі Воздвиженськ (нині Любимівка Вишгородського району Київської області), провів там останні 16 років свого життя. Матеріали з історії міст і сіл Київщини краєзнавець збирав до останніх  днів свого життя.