Для мене тут найкраще пахне колос,

І найдзвінкіш співають солов'ї,

Земля мені подарувала голос,

А я землі - поезії свої.

Тетяна Іванчук 

Тетяна Іванчук (22.09.1961) – українська письменниця, журналістка, громадська діячка, членкиня Всеукраїнської творчої спілки «Літературний форум», президії ГО «Спілка жінок міста Києва», творчого об’єднання «Світлина», співорганізаторка Всеукраїнського літературно-музичного фестивалю «Біденко – Фест».

Тетяна Костянтинівна народилась в мальовничій Красилівці Ставищенської селищної громади Київської області, в дружній багатодітній родині. Радість поетичного натхнення відчула ще школяркою. І перші її вірші були надруковані в 1977 році, в районній газеті.

Після закінчення школи вона вступає до Київського технікуму легкої промисловості, який закінчує з відзнакою в 1981 році. Тетяна Костянтинівна працює в різних організаціях та ростить трьох донечок. Попри різні турботи вона не полишає писати. Ці поетичні рядки пишуться для себе та своїх рідних.

Друком виходять:

• 2012 р. – перша книга поезій «Роса ріки»;
• 2015 р. – друга книга поезій «Там, де небо землю обняло»;
• 2018 р. – книга віршів для дітей «Кольорові віршенята»;
• 2020 р. – книга поезій «На стоякомусь кілометрі»;
• 2021 р. – п’ята книга «Невипадковість».

Тетяна Іванчук лірик і тому зазвучали її вірші піснями, які одразу ж полюбилися слухачам: «Мамина калина», «Куточок мій», «Жінка долю вишивала», «В моїй руці твоя рука» та інші. 

Письменниця володар гран-прі літературно-мистецького фестивалю «Поетична зима-2011» в м. Біла Церква, дипломант II Міжнародного проєкт-конкурсу «Тарас Шевченко єднає народи» (2016), володар звання «Майстер прози» фестивалю «Просто на Покрову» (2017), лауреат премії «Радосинь» інші НСПУ (2018), дипломант І літературно-мистецького фестивалю імені Всеволода Нестайка (2019), дипломант Фестивалю-конкурсу поезії та авторської пісні імені Віктора Ізотова (2019), володар гранд-прі Київського IV міжнародного конкурсу-фестивалю «Причал на Поштовій».

В 2018 р. Тетяна Костянтинівна нагороджена орденом «За розбудову України» ВГО «Країна», 2020 року пам’ятною медаллю ІІІ ступеня  «За меценатство» МДФ «Українська хата». 

Вірші Тетяни Іванчук – це синтез щирих відчуттів і майстерності слова, багатства та багатогранності рідної мови. Це сповідь жінки з ніжною душею, серцем наповненим великою любов`ю до України, до отчого краю, яка  щиросердно вболіває за майбутнє рідної землі. З теплотою в серці поетка пише про красу оточуючого світу, про рідне село, про матір і батька, далеке дитинство та людей, які назавжди залишаються в її серці. Поетична мудрість душі Тетяни Іванчук робить її поезію світлою, наповненою вірою та любов’ю до людей та навколишнього світу.

Яскравою сторінкою творчості Тетяни Костянтинівни стали вірші для дітей, які увійшли до збірки «Кольорові віршенята». Вони повчальні, жартівливі і дарують юним читатчам добрий настрій, вчать мислити й любити рідне слово.

І сьогодні Тетяна Іванчук продовжує бути у вирі активного громадського життя, зустрічей з читачами, колегами-літераторами, в рамках роботи творчої спілки «Літературний форум», участі у благодійних заходах на підтримку ЗСУ та журналістської роботи для інтернет-видання «Моя Київщина».

Розів’юся сизим хмелем,

Злину чайкою в зірки,

Де під небом пісня стелить

Вишивані рушники.

І допоки пісня лине

І в полон серця бере,

Не загине Україна!

Україна не помре!

                                                         Тетяна Іванчук