КЗ КОР «Київська обласна бібліотека для дітей» продовжує представляти матеріали, в рамках започаткованого бібліотекою інформаційно-просвітницького проєкту «Кримська світлиця», що проводиться з метою соціальної адаптації громадян України, які залишили тимчасово окуповану територію України - Автономну Республіку Крим (АРК) та пропонує вам ознайомитися з книгою поезій сучасного українського поета В’ячеслава Гука «Гілочка кримського тиса». До поетичної збірки ввійшли вірші, написані після 2014 року. В’ячеслав Гук народився в Криму й зростав у російськомовному середовищі, проте завжди мав незламне бажання стати саме україномовним письменником. Він як письменник знається на сучасному мистецтві й користується всіма ресурсами української мови, продовжуючи традиції видатних українських поетів. Визначальними темами й мотивами поетичних творів В’ячеслава Гука є час, минулі війни і війна теперішня, доля людини в сучасному світі, пам’ять, досвід, життя і смерть. У творчості поета поєднано класичну й модерну манери, метафоричність і філософську заглибленість думки. Поетична збірка «Гілочка кримського тиса» складається з віршів, написаних у Криму. Ця книжка – певний підсумок тривалих і наполегливих пошуків митця.

Долі лежав мертвого Криму порваний прапор,

птах у колючих гілках скльовував залишки ягід,

за труною повільно йдучи, - чоловік не плакав,

напропадиме віддавши дні своєї слави й звитяги;

пагорби спочивали в імлі, що літо зустріла радо,

земля нагадувала плід - одірваний і підгнилий,

він згадав, як колись підводився й знову падав,

позбавлений душевної наснаги й фізичної сили;

тільки перестигле вино стікало потиху в жолоб,

 річка, відступивши до гір, піщане дно оголила,

гнаний синім вітром, губився у хмарах голуб,

і сухоцвіт доцвітав кров’ю в напнутих жилах;

це довге життя ставало таким, яким мало бути

колись дуже давно, коли він ще не був самітним,

а його стражденна душа жадала лише спокути –

 й мерхлі сутінки озивались мовчанням мідним;

він увійшов до будинку й одягнений ліг на ліжко –

все здавалось таким, як тоді, коли марив Кримом,

у долах туман поступово розвіювався і нишкнув –

і пахла втраченою батьківщиною суха деревина.