Дивовижний світ художниці з Київщини 

Марії Примаченко

Однією з мистецьких визитівок Київщини і всієї України стала творчість Марії Примаченко (Приймаченко) (12.01.1909-18.08.1997) - геніальної самобутньої української художниці зі світовим ім`ям, лауреата Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1966), Заслуженого діяча мистецтв УРСР(1970), Народної художниці України (1988). Підтвердженням міжнародного визнання таланту мисткині і значення її творчості для всього людства стало рішенням ЮНЕСКО про оголошення 2009р. роком Марії Приймаченко, на честь 100-ліття від дня її народження. Її ім’я було внесено до Всесвітньої енциклопедії мистецтва поряд з такими іменами, як грузин Ніко Піросмані, француз Анрі Руссо, хорват Іван Генералич, поляк Никифор Криницький, поляк Теофіл Оцепка, українка Ганна Собачко-Шостак й усіх тих, кого було названо самобутніми художниками «наївного мистецтва» (народного примітивізму) - але визнано  авторами світових шедеврів. 2022 року Марію Примаченко посмертно відзначено державною нагородою - відзнакою «Національна легенда України».

Батьківщиною Марії Овксентіївни, де вона натхненно творила, є село Болотня Вишгородського району Київської області. Вона народилася в сім’ї творчо обдарованих людей. Її бабуся фарбувала і розписувала писанки. Батько, Авксентій Григорович, бондарював, займався теслярством і різьбленням по дереву. Мати, Параска Василівна, була визнаною майстринею вишивання. Від них Марія успадкувала мистецький хист, вміння переносити побачене на полотно та створювати чарівний орнамент з неповторним українським колоритом.

У семирічному віці маленька Марія перехворіла на поліомієліт, що назавжди лишило відбиток на її здоров’ї. Але дівчинка не здалася, вона відшукала радість в кольорах квітів, що її оточували біля хати, багато спостерігала, милувалася навколишньою природою, слухала і запам’ятовувала казки та легенди. Якось на березі річки вона знайшла синюватий глей, яким спробувала щось ліпити, а потім малювати. І розмалювала власну хату дивовижними синіми квітами. А пізніше додалися і жар-птиці, і незвичайні звірі. Подивитися на малюнки дівчинки приходили люди аж із сусідніх сіл. Просили розмалювати і їхню хату. Про її розмальовані печі та хати говорила не лише Болотня, а й увесь район. Так почався шлях Марії Примаченко у світ мистецтва. Згодом Марія почала ще й вишивати і шити одяг на замовлення.      

Серйозно малювати Марія почала у 17-річному віці. В основу її творчості лягає фольклор, легенди та казки, які вона чула з дитинства.    Роботи були настільки оригінальними, що на талановиту українку звернула увагу знана майстриня-ткаля і вишивальниця з Києва Тетяна Флору. 1936 року Марію Примаченко запрошують до експериментальних майстерень при Київському музеї українського мистецтва, на території Києво-Печерської лаври. Викладачами Марії стають відомі художники України. Вже тоді художниця дивує їх своїми чудернацькими тваринами. У Києві вона  створює цілу серію малюнків під назвою «Звірі у Болотні» (1935-1941). 

Перший успіх прийшов до Примаченко на Українській республіканській виставці народного мистецтва, де вона була відзначена дипломом 1-го ступеня. А вже у 1937 році її птахи і звірі вражали і відвідувачів Всесвітньої виставки в Парижі. І саме там вона отримала за свої роботи золоту медаль. А далі роботи мандрували цілим світом – Москва, Варшава, Софія, Прага, Монреаль.

Під час навчання у Києві мисткиня познайомилася зі своїм земляком Василем Маринчуком і зійшлася з ним громадянським шлюбом. Та починається Друга Світова війна, Василя призвали до війська, розписатись вони так і не встигли. Із початком війни Марія повернулася до рідного села. Там пережила всі труднощі воєнного та післявоєнного часу. Із фронту так і не дочекалась свого чоловіка Василя Маринчука, але до самої смерті чекала, що він повернеться. З маленьким сином Федором та старенькими батьками Марія Примаченко, кульгаючи з палицею, вела господарство, поралась на городі й висаджувала сад. Малювала рідко, а заробляла на життя переважно шиттям. Її подвір’я вирізнялось найкращим квітником. Цвіли калина та бузок, а квіти були від весни і до пізньої осені. Найбільше вона любила айстри, майори та жоржини.

До малювання Марія Примаченко повернулася вже у 1960-х роках. Художниця у цей час (1960-1965 роки) натхненно працює над новим циклом – «Людям на радість», за який її нагородили Державною премією України ім. Т.Г. Шевченка (1966). З кінця 1970-х з’являються її великі роботи з квітами. Однією з цікавих особливостей оформлення картин художницею було написання віршів-присвят, які вона спочатку записувала в окремий зошит, а тоді переносила на зворот картин. У них чимало орфографічних помилок, зате зібрана життєва мудрість, вони часто іронічні, влучні і дотепні.

Водночас художниця разом з письменником Михайлом Стельмахом проілюструвала шість дитячих книжок. Зокрема, саме її малюнками прикрашені дитячі книги «Ой коники-сиваші»(1968), «Товче баба мак» (1970), «Журавель» (1970), «Чорногуз приймає душ» (1971) та інші.

Насправді досі достеменно невідома кількість створених Марією Примаченко робіт. Загалом за роки свого творчого життя Марія Приймаченко створила понад 800 картин – більша частина з них зберігається в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, Іванківському історико-краєзнавчому музеї, також її картини представлені в найвідоміших державних і приватних галереях Франції, Болгарії, Австрії, Угорщини, Канади, Білорусі, Бельгії, Данії, Швеції, Португалії, Польщі, Грузії. За життя мисткині, протягом 30-80 років ХХ ст., відбулися близько 60 виставок картин.

Геніальна українська художниця Марія Примаченко створила власний мистецький стиль, ніби синтезуючи досвід багатьох поколінь народних майстрів, знаходячи натхнення в українському фольклорі ― казках, легендах, піснях та власній багатій уяві. Її неперевершеним талантом захоплювалися культові митці — Пабло Пікассо і Марк Шагал. Навіть зараз книжки для школярів молодших класів в Японії ілюструються роботами Марії Примаченко. Її чарівні фантастичні звірі, птахи й квіти стають елементами сучасного модного одягу та дизайну.

Сьогодні, коли Україна захищає  свою незалежність від російських окупантів, через чверть століття після смерті, Марія Овксентіївна Примаченко їй допомагає. 5 травня 2022 року  картину Марії Примаченко «Квіти виросли коло четвертого блока» продали на доброчинному аукціоні майже за 15 мільйонів гривень. Їх витратили на купівлю 125 мікроавтобусів для Збройних Сил України.

Іванківський історико-краєзнавчий музей, місто Іванків, село Болотня, де зберігались окремі картини художниці, постраждали у лютому 2022 року, під час окупації  рашистами. На честь Марії Примаченко і для гідного збереження творчої спадщини видатної художниці, на Київщині створять артцентр.  Артцентр планують збудувати в рідному селі мисткині — Болотня, де зберігся будинок художниці. Зокрема, комплекс складатиметься із музею та артрезиденції Марії Примаченко.

Неповторний і дивовижний світ творчості Марії Примаченко вже багато десятиліть досліджується вченими, йому присвячують монографії, статті, радіо- і телепрограми, фільми. Проте він настільки невичерпний і багатогранний, що привертає увагу нових і нових поціновувачів краси, адже це гімн вічній красі української землі.

Київщина пишається і зберігає пам'ять про Велику Українку - Марію Примаченко.