КЗ КОР "Київська обласна бібліотека для дітей" продовжує публікацію інформаційних матеріалів,  присвячених видатним діячам кримськотатарського народу, які творили національну ідентичність свого народу, в рамках започаткованого бібліотекою інформаційно - просвітницького проєкту "Кримська світлиця", що проводиться з метою соціальної адаптації громадян України, які залишили тимчасово окуповану територію України - Автономну Республіку Крим (АРК). 

БЕКІР ЧОБАН-ЗАДЕ - видатний вчений-тюрколог зі світовим ім`ям, викладач, просвітитель,  класик кримськотатарської літератури, громадський діяч, людина великого  таланту та енциклопедичних знань. Наукові праці вченого нараховують близько 150 статей та монографій по тюркології і літературознавству. Він був дійсним членом Академії Наук в Радянському Союзі, з 1935 року член Паризького товариства лінгвістики. Його ім'ям названо Навчально-науковий інститут сходознавства, що є структурним підрозділом Державного закладу «Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського». який з 2016 року знаходиться у місті Києві.

Бекір Чобан-заде – корінний кримчанин, з маленького кримського містечка Карасубазар. Він народився 27 травня (за новим стилем) 1893 року в сім`ї дуже бідного місцевого чабана. З самого раннього дитинства багато працює, допомагаючи батьку. У віці 10 років  вступає до Карасубазарської школи, де майбутній науковець показує настільки відмінні знання в навчанні, що місцева благодійна мусульманська організація відправляє його для продовження навчання до Туреччини, на словесне відділення Галатасарайського ліцею.  Він стає одним із кращих учнів  закладу і лідером серед кримськотатарської молоді Стамбулу. Перші публікації майбутнього знаменитого тюрколога відносяться до 1906 року, коли йому було всього 13 років. 

Паралельно з навчанням Бекір Чобан-заде закінчує вищі курси арабської і французької мови, при Стамбульському університеті та отримує право викладати ці мови в середній школі і в ліцеях. Під час навчання в Стамбулі Бекір публікує свої перші вірші, які були підписані псевдонімом Чобан-заде (в перекладі «син пастуха»).

У січні 1916 року Чобан-заде вступає на історико-філологічний факультет Будапештського університету, де активно займається науковою діяльністю. У

1920 році він захищає докторську дисертацію і викладає у Будапештському та Лозаннському (Швейцарія) університетах і в 26 років стає професором обох університетів. В кінці 20-х років ХХ століття молодий професор повертається до Криму. 

У 1921 році проголошена Кримська АРСР і Чобан-заде обирається членом Центрального виконавчого комітету Кримської АР, в 1922 році стає професором Кримського університету (нині - Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського, а пізніше — і його ректором. У 1924 році на запрошення керівництва Азербайджану, для роботи над новим тюркським алфавітом, Бекір Чобан-заде приїхав до Баку, де з 1924 по 1929 рік був завідувачем кафедри і деканом сходознавчого факультету Азербайджанського державного університету. Він долучається до активної участі у створенні нового тюркського алфавіту та стає керівником Всесоюзного центрального комітету нового тюркського алфавіту.

В цей час, у Симферополі, виходять друком книги науковця з кримськотатарської наукової граматики(1925), про релігійну реформу  і культурну революцію (1927), про кримськотатарську літературу нового періоду (1928). Перу Чобан-заде належать науково-дослідницькі роботи з питань алфавіту, орфографії, термінології тюркських мов та інші (всього понад 120 робіт і статей).

Перші репресії проти Бекіра Чобан-заде розпочалися у 1928 році. Кримські та бакинські газети, розгорнули  наклепницьку кампанію проти вченого, якого почали звинувачувати в «буржуазному націоналізмі». Та попри все він продовжує наукову і викладацьку роботу, як в університеті Баку, так і в вузах Узбекистану.

З 1930–1935 роки Чобан-заде очолює кафедру узбецької мови в Ферганському педінституті, викладає у Ташкентському університеті, Бухарському педінституті, обрається дійсним членом Азербайджанської філії АН СРСР, а в 1935 році членом Паризького лінгвістичного товариства.

Всесвітнє визнання заслуг Бекіра Чобан-заде  в науці і культурі не врятували його від сталінських репресивних органів. Видатного науковця заарештували  28 січня 1937 року, звинувативши в діяльності усіх мислимих і немислимих націоналістичних організацій. Суд над ним відбувся в Баку 12 жовтня того ж року і продовжувався 20 хвилин. 13 жовтня 1937 року він був страчений разом з великою групою вчених, письменників, журналістів. Тільки через 20 років, 25 червня 1957 року, Бекір Чобан-заде  був реабілітований рішенням Верховного Суду. 

Літературна спадщина Чобан-заде багата і різноманітна. Його чудові вірші  увійшли до золотого фонду поезії тюркських народів. В них він постає тонким ліриком та справжнім патріотом своєї Батьківщини. Хрестоматійними стали рядки його відомого вірша «Рідна мова» («Тувгъан тиль»).

«І навіть зараз коли написане мною нікому не цікаво, тим не менш, воно відображає долю зникаючого, надломленого і обкраденого кримськотатарського народу. Якщо навіть ніхто не буде говорити на татарській мові, вона все одно велика і самобутня… тому, що в ній звучить тисячолітня туга мого народу, його  сумний голос» - написав Бекір Чобан-заде.  

Бекір Чобан-заде прожив всього 44 роки… Його доля — яскрава і водночас трагічна сторінка в історії кримськотатарського народу.

БЕКІР ЧОБАН-ЗАДЕ

Де твоя мати? (Уривок з поезії: „Татарським сиротам“)

Темно було. Нудна ніч розстелилася навкруг:

Ніде ніщо ані дихне, ані шелесне.

 Думи, глибокі думи мене обгортали;

 Та от за моїм вікном учув я ніжний-лагідний голос.

Моє серце несвідомо обізвалося.

І ніби тихо-тихо прошепотіло: „Підведися!“

 Я миттю підвівсь. о моїй хаті, темній як небуття,

 Ходив я та й роздумував.

Передо мною довго мрів ясний образ моєї матери.

Коло вікна — легеньке шелестіння і ледві чутний, боязкий голос.

 Ненастанно стукає в шибку і щось нашіптує,

 Про щось питає своєю-власною мовою, та розібрати не можна.

Серед бурхливої ночи міркував я, що́ ж хоче сказати отой моїм вухам любий голос,

І допіро пізніш розміркував я, де моя мати.

Переклад Осман Акчокракли,

зі стилістичними правками Агатангела Кримського