Матеріал подано без змін

Легенда кіномистецтва

(З досвіду роботи Обухівської центральної публічної бібліотеки Обухівської міської ради)

9 січня 2024 року виповнюється 100 років з дня народження кінорежисера, сценариста, митця Сергія Параджанова. За рішенням ЮНЕСКО, 2024 рік оголошено  роком Сергія Параджанова. Сергія Параджанов - творець всесвітньо відомої кінострічки "Тіні забутих предків" за однойменною повістю Михайла Коцюбинського та сповненого поетики фільму "Колір гранату". Зазнавши політичного переслідування і пройшовши випробування радянськими таборами, режисер подарував світу й інші видатні роботи – "Легенда про Сурамську фортецю" та "Ашик-Керіб".

Він був наділений стількома талантами, що фільми, як виявилося згодом, стали похідними його мистецької фантазії. Художник, колажист, артист, режисер, декоратор, гример – усе це Сергій Параджанов. Початком його кінокар’єри стали фільми «Перший парубок», «Українська рапсодія», «Квітка на камені», що залишилися не поміченими в радянському кінематографі.

А вирішальною в долі режисера стала картина «Тіні забутих предків», де сповна втілилося його бачення прекрасного та розуміння міфічного, потяг до картинності та естетизації побуту. Він став засновником українського сюрреалізму, ніби продовжив у часі імпресіоністичні шукання Михайла Коцюбинського. Фільм був знятий 1964 року на кіностудії імені Олександра Довженка і, як передбачав сам режисер, здобув славу в Україні тільки після того, як про нього заговорив світ. Інтелектуальна Європа була в захваті. І це цілком закономірно: «Тіні забутих предків» – по-справжньому європейське кіно – витончене, глибоке. 

Він відкрив європейськість в українському, подарувавши Україну самій собі.

Сергій Параджанов прожив недовге, важке, але дуже яскраве творче життя, сповнене боротьбою за право творити вільно і чесно. У 1990 році отримав звання народного артиста УРСР (посмертно), а у 1991 році — Державну премію України ім. Т. Шевченка (посмертно).

9 січня 2024 року його ювілей святкує світ, та найбільше — Вірменія, Грузія, Україна. І Київ, в який режисер був закоханий, і про який мріяв створити фільм.

Параджанов був людиною світу. У його будинок у Тбілісі на вулиці Коте Месхі, що нагадує музей і водночас антикварну лавку, приходили світові знаменитості - Марчелло Мастроянні, Тоніно Гуерра, Андрій Тарковський, Володимир Висоцький та Марина Владі.  Дружив з Лілею Брік і Федеріко Фелліні.

У одному зі своїх інтерв'ю Параджанов сказав: «Всі знають, що у мене три батьківщини. Я народився в Грузії, працював в Україні і збираюся вмирати у Вірменії». 17 липня 1990 року він приїхав до Єревану, де через три дні і помер.

Параджанова поховали 25 липня в Пантеоні геніїв вірменського духу, поряд з Арамом Хачатуряном, Фрунзиком Мкртчяном, Вільямом Сарояном й іншими відомими діячами мистецтва, літератури і науки Вірменії.

Л. Храпач – завідувачка Обухівською центральною

публічною бібліотекою

                    для дорослих

Обухівської міської ради