Матеріал подано без змін

Відкритий океан Василя Барки

(З досвіду роботи Обухівської центральної публічної бібліотеки Обухівської міської ради)

Його прізвища немає в Українській радянській енциклопедії. Літературознавці тоталітарного режиму намагались замовчувати його постать до останнього. Добре, що він дожив до того часу, коли його ім’я з-за океану повернулося на рідну землю, яку він вимушено покинув у дні страшної веремії.

Василь Барка – митець із когорти українських письменників Америки. Цього видатного письменника-модерніста, літературознавця та філософа двічі номінували на здобуття Нобелівської премії.  Його cправжнє ім’я – Василь Костянтинович Очерет. Народився  талановитий письменник і поет, представник української діаспори у США  16 липня 1908-го на Полтавщині. З 1917 року навчався у Лубенському духовному училищі.  Захоплювався творчістю Г. Сковороди, Т. Шевченка, І. Франка, Ф. Достоєвського, М. Коцюбинського, В. Стефаника. Закінчивши Лубенський педагогічний технікум  працював учителем фізики і математики. У 1928-му через конфлікт з місцевими партійними керівниками виїздить на Північний Кавказ, де вступає до місцевого педагогічного інституту.

Василь не ховається від війни – йде добровольцем у «народне ополчення», хоча і має змогу звільнитися за станом здоров’я. Під час одного з наступів німців у 1942 році його було тяжко поранено. Попри ризик, за поетом доглядали чужі люди. Німці загрожували покаранням за допомогу пораненим червоноармійцям, а з радянських літаків скидали попередження, що всі, хто залишився в живих після бою з німцями – «зрадники Батьківщини». Василь Барка опинився між двох вогнів і вирішив порвати зі сталінським режимом.

 «Я був радянським патріотом. Я ненавидів сталінщину всіма фібрами душі, диктатуріат. Я вірив в ідеальний образ комунізму… Пішов на фронт, бо вважав, що це мій обов’язок, бо гітлеризм несе нищення народові… Спочатку ми були в народному ополченні. А потім німці так швидко рушили на Кавказ, що нас вивели із казарм народного ополчення і влили в регулярну червоноармійську частину, яка обороняла підступи до Кавказу», – так згадував він ті часи.

У 1943 році оголошена мобілізація всіх чоловіків на роботи в Німеччину. Війна назавжди розлучає Василя Барку з сім’єю. У важкому зимовому переході поет писав вірші, та більшість з них загубилися. Після розгрому нацистів разом з іншими вигнанцями-втікачами письменник здійснив 1000-кілометровий перехід до німецького міста  Аугсбурга в табір «Ділі» (для переміщених осіб). Ночував у ящику, терпів незгоди. Там поет почав перший прозовий роман «Рай», який вийшов у Нью-Йорку в 1953 році.

Василь Барка був переконаний, що так, як судили німецьких фашистів, мають судити і комуністичний режим більшовиків.

       У 1950 році переїхав до Америки, де працював над історією української літератури. У 1958-1961 роках Василь Барка писав роман «Жовтий князь», у якому розповів про жахіття Голодомору 1932-1933 років. За словами його сучасниці Віри Мелешко, він одним із перших заговорив про Голодомор як явище на українських землях.

       Легендарний письменник і перекладач Василь Барка був ще й неабияким художником, твори якого не гірші за «духовидця» Чюрльоніса. Барка-художник – автор кількох десятків (вважається близько 30) малярських робіт. Національний музей літератури України володіє колекцію із 21 полотна  Барки. Варто зазначити, що письменник  ніколи не навчався малярському мистецтву й, вочевидь, звертався до нього вельми нечасто. Адже він насамперед був літератором.

В. Барка є автором збірок поезій "Апостоли" (1946), "Білий світ" (1947), "Псалом голубиного поля" (1958), "Океан І" (1959), "Лірник" (1968), "Океан II" (1979), "Океан III" (1992), роману у віршах "Свідок для сонця шестикрилих" (1981), прозових романів "Рай" (1953) та "Жовтий князь" (1963), епічної поеми "Судний степ" (1992), драматичної поеми "Кавказ" (1993), збірок есеїв та ін. Переклав "Короля Ліра" Шекспіра, "Божественну комедію" Данте, "Апокаліпсис".

Величезна творча спадщина Поета, що могла б скласти більше 20 томів, ще мало відома в Україні. Сам В. Барка вважав її видання своїм «духовним поворотом» додому. Той поворот розпочався 1991 р., з першим друком тут роману «Жовтий князь». А душа його насправді ніколи не покидала Україну. Перед своїм відходом він більше року лежав паралізованим у госпіталі, обірвався його листовний зв’язок зі світом, були лише записки до відвідувачів. Отже, свідомість працювала. Тоді, наче краплі, скапували останні земні дні Василя Барки, повернені в минуле...

Помер видатний український письменник у Глен Спей (українському поселенні неподалік від Нью-Йорка) 11 квітня 2003 року.

В Обухівській центральній публічній бібліотеці  можна детальніше ознайомитися з біографією письменника та прочитати його твори. Тож всіх, кого зацікавила творчість письменника,  запрошуємо до бібліотеки!

Л.Храпач – завідувачка  Обухівською центральною публічною  бібліотекою

                  для  дорослих Обухівської міської ради