Матеріал подано без змін

Василю Земляку - 100 років

(З досвіду роботи Обухівської центральної публічної бібліотеки Обухівської міської ради)

Василь Сидорович Земляк (справжнє ім’я — Вацлав Вацек) народився 23 квітня 1923 року в селі Конюшівці на Вінничині в селянській родині. По батьковій лінії рід його походить із Чехії, звідки в 1874 р. в Україну переселився прадід майбутнього письменника. Батьки були звичайними селянами. В їх господарстві була корова, свині, гуси, пасіка. Василь, як старший син, пас худобу, громадив сіно, під час жнив працював за коногона і сніпов’язальника. Закінчив з відзнакою семирічну школу. Він  з дитинства захоплювався читанням книг. Читав при світлі каганця «ковтаючи» книги одну за одною. Перечитавши все, що було в шкільній та сільській бібліотеках, він де тільки міг діставав нові видання, знав напам’ять безліч віршів.

У школі під його редагуванням виходила шкільна стіннівка. У старших класах Василь Вацик був місцевою знаменитістю, бо вже тоді писав свої перші вірші, п’єси, оповідання.

У 1940 році  вступив до Харківського авіаційного училища, бо з дитинства мріяв стати льотчиком. Але війна перервала навчання: 18-річний юнак потрапив на фронт. Під час другої світової війни воював у складі партизанського загону. Дуже скоро Василь став командиром партизанського взводу, а згодом кінного загону імені О. Суворова.

Друкуватися почав після війни.  Саме в 1945 було видано його перші прозові твори.

Василь Сидорович Земляк написав такі твори:

повісті: “Рідна сторона” (1956), “Кам’яний брід” (1957), “Гнівний Стратіон” (1960). “Підполковник Шиманський” (1966), роман “Лебедина зграя” (1971)  та «Зелені млини» (1976), трагедія «Президент» (1974—1976),

«Тихоня» та ін.

Основна тема творів Василя Земляка – нелегка доля хлібороба, проблеми відновлення від післявоєнної розрухи українського  села, утвердження любові до рідної землі, до  Батьківщини, недавнє військове минуле, партизанська боротьба з німецькими окупантами.

За його сценаріями створено художні фільми: «Люди моєї долі» (1961), «Новели Красного дому» (1964), «Олесь Чоботар» (1957), «Останній патрон» (1963), «На Київському напрямі» (драма, 1968), «Вавилон-ХХ» (драма, 1979), а «Дочка Стратіона» (1956) – найвідоміший фільм, що обійшов кіноекрани майже всього світу.

Помер Василь Земляк холодного березневого дня 1977 р., не встигнувши здійснити свої численні творчі задуми. 

Письменник залишив по собі добру пам’ять в серцях багатьох людей, з якими працював, спілкувався. Його цінували за ставлення до людей і до світу, за красу душі, за надзвичайну делікатність, дивовижну силу розуму, і за безмежно-яскраву уяву. Друзі та шанувальники його таланту в пам’ять про письменника видали у 1983 р. збірник «Заповіт любові», куди ввійшли оповідання, статті, виступи Василя Земляка та надзвичайно теплі спогади, роздуми про його творчість письменників, критиків, журналістів, рідних.

Твори Василя Земляка є і в  Обухівській центральній публічній бібліотеці. Більшість з них  виставлена на тематичній викладці літератури, присвяченій 100-річчю від дня народження письменника «Василь Земляк – український письменник, кіносценарист». Запрошуємо до бібліотеки!

Л.Храпач – завідувачка  Обухівською центральною публічною  бібліотекою

                    для  дорослих Обухівської міської ради