Матеріал поданий без змін

Чорна сповідь моєї Вітчизни

(з досвіду роботи Баришівської ЦБС відділу культури та туризму Баришівської селищної ради Броварського району Київської області)

24 листопада 2022 року в читальній залі Баришівської центральної бібліотеки для дорослих Баришівської ЦБС відділу культури та туризму Баришівської селищної ради  проведено годину скорботи «Розіп’ята душа на  хресті Всевишньої печалі» до 90-річчя голодомору 1932-1933 років на Україні.

На неї зібралися активні читачі бібліотеки, краєзнавці, молодь.

Ведуча заходу провідний бібліотекар Баришівської центральної бібліотеки для дорослих Світлана Захарченко зазначила, що щороку в четверту суботу листопада  ми вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років.  Цього року  ми відзначаємо цю скорботну дату в умовах російсько-української війни. росія переслідує ту саму мету, що й під час Голодомору 1932–1933 років – знищення української ідентичності та української нації. І тоді, і нині росія намагається зламати волю українців до спротиву, кидає проти нас весь свій терористичний арсенал.

Ключовим запитанням зустрічі було: «Як голодомор вплинув на вашу родину?». Все, що ми знаєм про голод, це розповіді наших батьків, дідів, прадідів, які усно передавались від покоління до покоління. Історією пережитого голоду в своїй родині на Київщині поділилися керівник народного хору «Жайвір» Баришівського КМЦ  Галина Сташук, на Черкащині – директор Баришівської ЦБС  Галина Пацаловська, на Вінничині – головний спеціаліст сектору молоді та спорту відділу освіти молоді та спорту Баришівської селищної ради Анна Богатирьова.

Заступник голови правління  Київського обласного  товариства «Поліське земляцтво» Василь  Безверхий, голова ветеранської організації правоохоронців Федір Власий зазначили, що наша історія має багато «чорних» сторінок, геноцид українського народу, який забрав мільйони життів не повинен повторитися.  Це  потрібно пам'ятати, розповідати, вивчати. Трагічні події та злочини, які розгортаються на наших очах, з усією наочністю демонструють: жива пам’ять надзвичайно важлива. 

Директор Баришівського краєзнавчого музею Людмила Новоградська розповіла про експозицію музею, присвячену голодоморам  на Баришівщині.

Присутні познайомилися з  документальними книгами  про даній тематиці.

Запалений вогник у вікні – це  вияв скорботи за загиблими, віри в перемогу України й готовності докласти зусиль, щоб геноциди не повторювалися.

Зав. методично-бібліографічним відділом

Баришівської ЦБС

Наталія Лавріненко