Матеріал поданий без змін

Різдво Христове: традиції святкування в Україні.

(з досвіду роботи КЗ Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області “Публічна  бібліотека” )

Кожна нація, кожен народ має свої звичаї та традиції, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками. Наші пращури свою духовну культуру почали творити далеко до християнського періоду в Україні. Разом із християнством Візантія принесла нам свою культуру, а Володимир Великий тільки додав цю християнську культуру до своєї рідної, батьківської культури. Ще й тепер ми маємо у своїх звичаях і народній усній творчості ознаки поєднання дохристиянської та християнської культур. Бо староукраїнські традиції увійшли у плоть і кров наших звичаїв, і тепер ми собі не уявляємо Різдва без куті, Великодня – без писанки, Святої Трійці – без клечання.

Все це – наша дохристиянська культура, наша найстарша традиція. Кутя – це символ урожаю, писанка – це символ народження весняного сонця. Зеленим гіллям наші предки охороняли своє житло від нечистих духів.

Вірування українців язичницької доби були тісно пов’язані з явищами природи ,від яких залежав урожай, а отже, і добробут людей. З періодами сонячної активності пов’язані хліборобські роботи, а рух Сонця по зодіаку обумовлює комплекс свят, які у зміненому вигляді дійшли до наших днів.

Зимові народні свята припадають на  поворотний момент у природі – зимове сонцестояння – та на початок нового року, коли у людини виникає природне бажання передбачити майбутнє й водночас вплинути на нього. Саме тому в обрядах зимових свят так багато колядувань, щедрувань, ряджень, ворожінь.

Ми і нині маємо в різдвяних звичаях цілу низку дохристиянських елементів, що мають своїм призначенням накликати добрий урожай у наступному році, багатство і добробут у дім господаря; умиротворити стихійні сили природи та закликати, щоб вони не діяли на шкоду людям і худобі.

Про все це співається у колядках, що були відомі ще до початку християнських часів в Україні. Це виявляється і у звичаєвих обрядах, як ось: дванадцять полін, дванадцять святвечірніх страв, заклинання на вечерю мороза, вовка, чорної бурі та злих вітрів; дідух на покутті.

Різдвяні колядки з часом набули відчутного християнського звучання, оскільки цей день вважається днем народження Ісуса Христа, наповнилися і відповідною символікою деякі обряди: це і сіно, що підкладається під скатертинку (сіно було в яслах при народженні Христа), і вертеп тощо.

Більше про календарну обрядовість та традиції українського народу можна дізнатися з літератури, представленої на книжково-ілюстративній виставці «Свята народного календаря». Видання познайомлять читача з багатим і різноманітним світом народних звичаїв, за якими жили українці з давніх-давен до нашого часу. Звичаї, що дісталися нам у спадщину від дідів-прадідів, не втратили свого значення і сьогодні.

Підготувала бібліотекар «Публічної бібліотеки»

Закрасняна Н.