Письменник з мужнім і чутливим серцем

Матеріал поданий без змін

(З досвіду роботи Обухівської центральної публічної бібліотеки для дорослих Обухівської міської ради Київської області)

Цього письменника критики називають «батьком українського бестселера». Василь Шкляр є одним із найвідоміших письменників у сучасній Україні, його твори активно читають та обговорюють. Його біографія сповнена пригод і романтики – їх Шкляр переносить і на сторінки своїх книг…

10 червня 2021 року письменник святкує своє 70-річчя.

Народився Василь Миколайович Шкляр 10 червня 1951 року в селі Ганжалівці Лисянського району на Черкащині. Навчався на філологічному факультеті Київського університету ім. Т. Г. Шевченка. Водночас навчався (за обміном студентів) на філологічному факультеті Єреванського державного університету – студіював вірменську мову й літературу.

Працював науковим співробітником Центрального державного історичного архіву, а з 1974 року перейшов на журналістську роботу – спершу кореспондентом газети «Друг читача», згодом редактором відділу журналу «Ранок», завідувачем відділу прози журналу «Дніпро З 2003-го – головний редактор видавництва «Дніпро». Працював заступником голови Національної спілки письменників України.

Член Національної спілки письменників України, член Асоціації українських письменників. Автор багатьох книжок прози, зокрема збірок повістей та оповідань «Перший сніг» (1977), «Живиця» (1982), романів «Праліс» (1986), «Ностальгія» (1989), «Тінь сови» (2000). Новим етапом у творчості В. Шкляра стали романи «Ключ» (1999), «Елементал» (2001), «Кров кажана» (2003), «Залишенець» («Чорний Ворон», 2009), «Маруся» (2014), «Чорне сонце. Дума про братів азовських» (2015), та інші. За роман «Ключ» письменник отримав відразу чотири літературних премії: гран-прі конкурс «Золотий Бабай», премії журналів «Сучасність» і «Олігарх», премію міжнародного конвенту фантастів «Спіраль століть».

2002 року — Міжнародний літературний конкурс «Коронація слова», перша премія в номінації «Роман» — за роман «Елементал».

2011 року Комітет з Національної премії імені Тараса Шевченка присудив Василеві Шкляру цю найвищу літературну нагороду за роман «Чорний Ворон» («Залишенець»), однак письменник відмовився отримувати премію на знак протесту проти перебування на посаді міністра освіти Д. Табачника.

Згодом у Холодному Яру біля пам’ятника на місці останнього бою отамана Василя Чучупака, вперше в нашій історії, Василю Шкляру було вручено Народну Шевченківську премію. Кошти на неї зібрані меценатами та звичайними громадянами України. Грошовий еквівалент нагороди – 260 000 грн. письменник переказав у фонд екранізації роману «Чорний Ворон».

Роман «Чорний Ворон» перекладено англійською, словацькою, португальською. Причому португальською мовою він побачив світ у Бразилії.

У доробку письменника є документальна публіцистика, зокрема книги «Під ключем журавлиним», «Вогонь Чорнобиля», публікації в пресі. Він має найвищу журналістську відзнаку «Золоте перо» (1995). За словами Василя Миколайовича найкраща для нього премія – «це прихильність моїх читачів. Те, що мої романи мають найширший попит, вони найкраще продаються, і це для мене найвища винагорода. Я понад усе ставлю інтерес свого читача, якого я люблю, а він мені платить тим же».

Василь Шкляр – гордість нашої сучасної літератури, співець українського спротиву тоталітарним режимам усіх часів.

Твори Василя Шкляра перекладаються багатьма мовами, зокрема англійською, болгарською, вірменською, шведською, словацькою, російською та ін.

До цієї дати В Обухівській центральній публічній бібліотеці для дорослих Обухівської міської ради оформлено викладку–автограф «Письменник з мужнім і чутливим серцем» та зроблено біобібліографічну довідку - онлайн. Взагалі у книжковому фонді бібліотеки є чимало романів Василя Шкляра, але на полицях вони не затримуються, тому що користуються великим попитом.

Тож запрошуємо до бібліотеки!

Л. Храпач,

завідуюча Обухівською центральною

публічною бібліотекою для дорослих

Обухівської міської ради Київської області

{gallery}100621{/gallery}