Матеріал поданий без змін

Слово про Ірину Жиленко

/До 80-річчя від дня народження/

(з досвіду роботи Обухівської центральної публічної бібліотеки Обухівської міської ради)

Ірина Володимирівна Жиленко – українська поетеса, дитяча письменниця, журналістка та мемуаристка. Народилася 28 квітня 1941 року у Києві.  Дебютувала 1965 року збіркою «Соло на сольфі», яка спричинила тривалу дискусію у пресі.

Закінчила Київський державний університет імені Тараса Шевченка. Письменницю Ірину Жиленко насправді звали Іраїдою, потім вона змінила ім'я. Ірина Жиленко дружина відомого українського письменника Володимира Дрозда.  У шлюбі Ірини та Володимира народилося двоє дітей: Орися Жиленко, яка зараз історик та вчений, дослідниця історії Києво-Печерської лаври, та син Павло Дрозд, який зараз працює комп’ютерним генієм.

Літературна творчість подружила поетесу з  Євгеном Сверстюком, Опанасом Заливахою, Василем Симоненком, Іваном Дзюбою, Михайлиною Коцюбинською, Іваном Світличним, Аллою Горською, Василем Стусом.

З-під пера І. Жиленко вийшло п’ять збірок для дітей: «Достигають колосочки» (1964 р.), «Вуличка мого дитинства» (1978 р.), «Двічі по два — дорівнює кульбабці» (1983 р.), «Казки буфетного гнома» (1985 р.), «Новорічна історія про двері, яких нема, і про те, як корисно іноді помилятися номером» (1986 р.). Це мудрі й світлі поезії, в яких багато вигадки, світла, тут твориться весела, грайлива казка, що вчить добру та людяності.

За книгу віршів «Дівчинка на кулі» у 1987 році її вшановано літературною премією імені Володимира Сосюри; за збірку «Вечірка у старій винарні» у 1996 році присуджено Національну премію імені Тараса Шевченка. За вагомий особистий внесок у розвиток української літератури, багаторічну плідну творчу діяльність Ірину Жиленко було нагороджено орденом княгині Ольги III ступеня. За активну участь у культурному житті та за книгу спогадів «Homo feriens» у 2012 році письменниця удостоєна премії імені Василя Стуса (Українська асоціація незалежної творчої інтелігенції).

Найбільшим горем у житті Ірини Жиленко була втрата її другої половинки: Володимир Дрозд помер у 2003 р. Лише підтримка друзів допомогла тоді поетесі вийти з важкого стану.

Після смерті Володимира – Ірина Жиленко відійшла від публічного життя та поселилася у селі Халеп'я на Київщині, де проживав її чоловік.

Ірина Жиленко померла 3 серпня 2013 року, письменниця помандрувала до свого лицаря.

До 80-річчя від дня народження поетеси Обухівська центральна  публічна бібліотека для дорослих Обухівської міської ради підготувала та провела інформдосьє «Слово про Ірину Жиленко» та презентувала тематичну викладку – персоналію.

Л.Храпач,

завідувачка Обухівською

центральною публічною

бібліотекою для дорослих