Матеріал поданий без змін

У Публічній бібліотеці села Єрківці проводився цикл заходів до 150-річчя від дня народження Лесі Українки «Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає…»

(з досвіду роботи Публічної бібліотеки села Єрківці Дівичківської ТГ )

За вікном зима. Ось в таку сніжну пору, 25 лютого 1871 року, народилася Лариса Петрівна Косач. Вона жодного разу вона не сиділа за шкільною партою, не відповідала біля дошки, те бігала з ровесниками великими шкільними коридорами.

Вже в ранньому дитинстві проявились дві важливі риси – її хвороби та її надзвичайні здібності.

Вчителями були мати: письменниця Олена Пчілка, батько юрист Петро Антонович, книги і життя.

Лариса Косач навчилася читати у 4 роки. Леся – це одне із сімейних імен маленької Лариси, що стало літературним псевдонімом. Українка – вона запозичила у свого дядька – Михайла Драгоманова. Він підписувався як «Українець».

У 1880 році в Лесі виявили туберкульоз кісток (коксит). Згодом їй було зроблено операцію на вражених кістках лівої руки, але дуже скоро з’ясувалось, що вражено також кістки правої ноги.

Єдиною радою на цю хворобу було кліматичне лікування в країнах з теплим кліматом (Єгипет, Грузія, Італія, Швейцарія, Кавказ та інших).

Вимушені подорожі збагатили враження письменниці та сприяли розширенню її кругозору. 

Творчість великої поетеси багата й різноманітна, але провідним мотивом лірики геніальної поетеси слід вважати патріотизм.

Коли Лесі було тринадцять років, вперше в журналі «Зоря» опублікували її два вірші: «Конвалія» і «Сафо».

Потім були інші віршові твори, публікації статей у періодичних виданнях. Леся Українка дуже багато перекладала українською мовою. Серед таких творів – староєгипетська лірика, давньоіндійська «Рігведа», поеми Гомера, поезії Г. Гейне; а також В. Гюго, В. Шекспір («Макбет»), Дж. Г. Байрон («Каїн»), Данте («Пекло»), Ада Негрі, М. Метерлінк, Г. Гауптман, А. Міцкевич, М. Гоголь, І. Тургенєв, С. Надсон.

Туга за рідним краєм, милою Волинню дала поштовх до написання драми-феєріїї «Лісова пісня», ідею якої Леся виношувала все життя, а створила лише за 12 днів.

Леся Українка – неповторна. ЇЇ життя – це подвиг митця. Вогонь її творчості палає уже півтора століття.

До 150-річчя з дня народження письменниці, перекладачки, фольклористки, культурної діячки Лесі Українки прийнято постанову Верховної Ради України від 08.02.2018 №2286-VIII згідно якої ця дата урочисто відзначається на державному рівні.

З метою вшанування пам’яті та популяризації  творчості Лесі Українки у  Публічній бібліотеці села Єрківці проводився цикл заходів «Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає…».  

Відкрити для себе Лесю Українку, ближче познайомитися з її творчою діяльністю та особистим життям читачам бібліотеки пропонує однойменна  виставка-персоналія. Тут проводились голосні читання творів видатної української поетеси, літературні хвилинки, хвилини вшанування, бібліографічні огляди літератури, індивідуальні та групові бесіди з відвідувачами різних вікових груп. 

Родзинкою масових заходів став поетичний онлайн марафон «Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає…». Діти, юнацтво та дорослі користувачі бібліотеки продемонстрували майстерне декламування творів Лесі Українки. Цим самим взяли участь у обласному читацькому онлайн бібліомарафоні до 150-річчя від дня народження Лесі Українки «Благословенне слово, що гартує», організованого Київською обласною бібліотекою для юнацтва.  

Ольга Шульга,

директор Публічної бібліотеки 

села Єрківці Дівичківської ТГ

{gallery}160121{/gallery}