Нев’янучий вінок пам'яті Героїв Крут:

100-річчю Української революції присвячується.

(З досвіду роботи Києво-Святошинської районної централізованої бібліотечної системи Київської області) 

  По кривій по дорозі

Нам іти у світ.

Павло Тичина

29 січня – День пам'яті Героїв Крут. Саме там сто років тому, 29 січня 1918 року відбувся бій, що на довгі роки став символом боротьби українського народу за свободу і незалежність.

Після проголошення 22 січня 1918 року Четвертого Універсалу про державність України озброєна червона орда посунула на Київ. В останні хвилини перед небезпекою уряд кинув клич до всього українського народу: «Стати зі зброєю в руках на захист українських кордонів».

Поруч із вояками Центральної Ради, переважно юнаками Київської військової школи імені Б. Хмельницького стали 300 добровольців січового куреня – студенти, гімназисти, серед яких просто діти 14-15 років. Вони не були обізнані ні зі зброєю, ані з військовим мистецтвом, але героїчно пішли на захист своєї держави, свого рідного народу.

Кров під Крутами не було пролито марно. З неї, наче з безсмертя, розцвітають пелюстки волі. Вже 29 січня 1919 року на роковини бою, до Аскольдової могили героїв прийшли студенти й гімназисти. Вони дали клятву на вірність Україні, на вірність тим ідеям, за які життям заплатили герої. Слово про загиблих виголосив професор Михайло Грушевський. Він, зокрема сказав: «Стримайте ж ваші сльози, які котяться: ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни і Вітчизна збереже про них вдячну пам'ять на віки вічні!». Крути стали початком нової доби в історії України. Без Крут навіть Акт Злуки 22 січня 1919 року був би лише документом.

У 1931 році українське студентство проголосило день  бою під Крутами Всеукраїнським днем пам'яті юнаків, які захищали Україну від лютих ворогів.

Події під Крутами – одна з багатьох героїчних і водночас трагічних сторінок нашої історії. Проте вони й досі залишаються для нас актуальними. І тоді, у 1918-му, і сьогодні у 2018-му, дякуючи десяткам тисяч українців, ми все ж зупинили новий наступ російської орди. І як у 1918, так і нині – кладуть на вівтар перемоги свої молоді життя наші воїни, жертвуючи ними заради України.

         З нагоди 100-річчя бою під Крутами у Києво-Святошинській центральній районній бібліотеці для дорослих Київської області відбулася година пам'яті «Коли стають до зброї діти, народ цей – не перемогти». До бібліотеки завітали учні 9-Б класу ЗОШ №4 міста Вишневе (кл. керівник Гришко І. В.). Читачі переглянули фільм «Недооцінений урок історії. Герої Крут». Запрошений на захід Заслужений діяч мистецтв України, український письменник, поет, публіцист, прозаїк, краєзнавець, член Національної спілки письменників України, громадський діяч Проценко Володимир Миколайович (літературний псевдонім Володимир Чорномор).  У творчому доробку автора понад 40 творчих праць. Це збірки поезій та прози, історичних нарисів «Древні витоки села Тарасівка», «Віта Поштова», «Села над Вітою». 

Володимир Проценко,  автор статей «Біль Аскольдової могили» та «Крути – символ героїзму юнацтва і нерозважливості державотворців»,    розповів присутнім про значення бою під Крутами в боротьбі за незалежність України,   про утворення студентського куреня Українських Січових Стрільців, про перебіг військових подій у січні 1918 року, розклад сил, опис і схему Крутянського бою. «Читаючи про подвиг юних героїв, думаєш: невже вони не хотіли жити так, як живуть інші? Невже вони не хотіли вчитися, щоб служити своїй державі, тільки що проголошеній? Очевидно, крутянці відчували щось більше, щось вище, те непересічне, чого не мали сил збагнути і осмислити їхні товариші, які не пішли разом із ними. Вони відчули поклик віків. Призначення виконати велику місію, яка мала зелектризувати цілу націю на боротьбу з ворогами і отверезити її провід. Вони знали, що Крути — це перша після Полтави війна з Москвою. Вони знали, що за ними немає жодних українських армій, що вони не здобудуть перемогу над ворогом. Але відчували, що для поневоленого століттями народу потрібна така смерть, щоб сколихнути совість, душу і серце людей, які мали усвідомити, хто несе волю, а хто поневолення». 

На закінчення заходу Володимир Миколайович подарував бібліотеці свої нові книги.  

На заході була презентована книжково-ілюстративна виставка-пам'ять «Крути – трагедія і гордість України»,  де представлені книги та періодичні видання про події 1918 року з фонду Києво-Святошинської ЦРБ. 

Бій під Крутами – став символом нескореності, молодих українців, їхнього нездоланного прагнення жити у вільній Україні, почуватися господарями на рідній землі.

Цей день став днем усієї молоді України. Могила героїв буде тим дзвоном, що взиває до живих. Приходитимуть нові покоління, й вони пам’ятатимуть, що тут лежать ті, що віддали все, що мали, - молодість, надії й саме життя за волю України.