Матеріал подано без змін

Щорічно 9 листопада в Україні відзначається День української писемності та мови й вшановується пам’ять Преподобного Нестора-Літописця. Саме його вважають основоположником української писемності. Мова, душа нації, як величний Дніпро, увібрала крапельки, струмочки, потічки слів, приказок, думок, текстів, живого спілкування. «Мова – це віконця, через які людина бачить світ»-писав відомий український педагог Василь Сухомлинський. А й дійсно, мова – це великий дар, це доля народу, який створював її віками, багато боровся і бореться за її існування і процвітання.

Напередодні Дня української писемності та мови в бібліотеці села Новосілки відбулася поетична година «Мово моя барвінкова, диво калинове» за участі  сучасної талановитої поетеси Чабанівської громади - Світлани Суниці. Із задоволенням та насолодою слухали присутні мелодійну та чарівну поезію, що лилася із вуст автора.Не лише про свою творчість розповідала пані Світлана, а й познайомила користувачів бібліотеки з цікавою особистістю - українською письменницею, поетесою, громадською діячкою - Антоніною Гармаш-Литвин та її книгою "Голос утопленого села". Це збірник поезій,  легенд та переказів у авторському викладі, проілюстрований барвистими малюнками.Одну із поезій про українську мову пані Світлана зачитала своїм слухачам.

"Рідна мова - то скарб,в ній- душі глибина,

Що прапрадків з нащадками міцно єдна.

З нею кожен народ своїм рідним цвіте.

Незнищимо й велично в безсмертя іде".

Тож, шануймо українську мову, бо з нею - наше майбутнє і майбутнє держави.

Сурга Олена

Завідувачка бібліотеки села Новосілки 

Чабанівської ТГ, Фастівського району

Київської області