КЗ КОР «Київська обласна бібліотека для дітей» продовжує представляти матеріали, в рамках започаткованого бібліотекою інформаційно-просвітницького проєкту «Кримська світлиця», що проводиться з метою соціальної адаптації громадян України, які залишили тимчасово окуповану територію України - Автономну Республіку Крим (АРК) та пропонує до уваги інформаційний матеріал про творчість, пов`язану з Кримом, українського класика Миколи Зерова та його вірші написані в Криму.

Микола Зеров – один з найяскравіших письменників українського пореволюційного періоду, лідер славетної плеяди поетів-неокласиків, майстер сонетів, незрівнянний перекладач античної поезії,  учений-літературознавець, видавець, літературний критик. 

Крим залишив особливий слiд у душi та творчiй долi митця. «Благодатний південь! Я все-таки вважаю, що Крим кращий, ніж усі Ясні Поляни, – і його літературні козирі теж не зі слабких», – писав Микола Зеров в одному з листів. 

У Криму Зеров побуває тричі – 1926, 1927 і 1932 роках. Приїхавши на відпочинок Микола Костьович багато мандрував, ходив в гори й на прогулянки над морем. Враження, навіяні подорожами митця по кримській землі, стали основою поетичного циклу «Крим», до якого увійшли сонети «Чатир-Даг – І, ІІ», «Буюрнусi», «Партеніт», «Богам вшом-перелетам-громам...», «На верхів’ях Качі». В сонетах Зерова Кримський півострів постає не тільки райським куточком природи, але й святинею світової культури. 

«Кримську» тему у своїй творчості Микола Зеров збагатив й перекладами сонетів видатного польського поета Адама Міцкевича – «Могила Потоцької» і «Чатир-Даг».

На жаль, присвячених Кримовi сонетiв у поетичнiй спадщинi Зерова небагато, оскiльки життя поета обiрвалось трагічно рано. Але Крим, як i древня Еллада увійшли в коло постійних уподобань митця. В творчості Миколи Зерова з кримською землею простежується асоцiативний зв'язок впродовж усього його творчого життя.

Микола ЗЕРОВ

ЧАТИР-ДАГ

I

Біжить шоссе. Прозорим фіолетом

Закам’янілі хвилі дальніх гір

Укрили паділ, де шумить Салгір

І спить село з похилим мінаретом.

Черешні над камінним парапетом,

У білій куряві заїжджий двір

А в небі, переймаючи простір,

Піднісся Чатир-Даг двійним наметом.

Безсилі перед ним падуть горби

На ржаві буки, на густі граби

Наліг він полониною німою,

І тільки вітер та ставний вівчар

Обходять там побожною ходою

Богам висот поставлений вівтар.

II

Богам висот — перелетам-громам,

Землі родючої живущим сокам,

Безмовним хмарам, гомінким потокам

І легкокрилим в небі шулякам —

Ти, Еклезі, наш найсвятіший храм!

Під сонцем Криму, під сліпучим оком

П’янке вино біжить жертовним током

І від багать синіє фіміам.

Тут на тобі степів холодний подих,

Побившися, лягає в синіх водах,

Щоб голий камінь запліднитись міг.

І перекатів велетенські брами

Здіймаються, немов щедроти ріг,

І в діл рясними сиплються дарами.

5-6.09.1926