КЗ КОР «Київська обласна бібліотека для дітей»,  в рамках започаткованого бібліотекою інформаційно-просвітницького проєкту «Кримська світлиця», що проводиться з метою соціальної адаптації громадян України, які залишили тимчасово окуповану територію України –  Автономну Республіку Крим (АРК) – пропонує до уваги інформаційний матеріал, присвячений 170-річчю від дня народження Ісмаїла Гаспринського – видатного кримськотатарського громадського діяча, просвітителя, видавця, реформатора тюркського світу, про якого написано безліч книг, а його велика спадщина за радянських часів була під забороною.

Ісмаїла Гаспринського  кримські татари  називають «дідусем нації». Як зазначав один з лідерів кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв:  «Гаспринський – найвидатніший кримський татарин з часів знищення Кримського ханства, який своїм просвітництвом розпочав відродження кримських татар як народу з давньою державницькою історією і заклав основи формування сучасної кримськотатарської нації».

Ісмаїл Гаспринський народився 20 березня 1851 року в Криму, в селі Авджикой (нині не існує) біля міста Бахчисарай.  Батько його був кримським татарином, офіцером російської армії, який отримав дворянський титул за заслуги, а мати походила з доволі відомої аристократичної родини. Оскільки родина була незаможною і не мала певних статків для того, щоб дати сину якісну освіту, Ісмаїл навчався у Воронезькому кадетському корпусі та Другому московському корпусі. Туди, як правило, потрапляли діти незаможних та середньо заможних дворян. Не закінчивши кадетського корпусу, у 1871 році він виїзджає за кордон. Кілька років живе у Франції, мандрує Європою, знайомиться з європейською культурою і традиціями, працює секретарем у відомого російського письменника Івана Тургенєва, пише кореспонденції для російських газет. Саме на цей час припадають його перші літературні спроби.

На батьківщину, до Криму, Гаспринський повертається людиною з європейським світоглядом, цінностями і цілями. У 1883 році, після численних спроб, Гаспринському вдається заснувати першу двомовну (російсько-татарську) газету кримських татар «Тарджиман» («Перекладач»). Протягом багатьох років газета популяризувала нові методи в шкільній науці для татар і передові ідеї мусульманства. Газета стає  поширеним виданням і, відповідно, стає відомим ім'я її засновника. Гаспринський обирається депутатом Бахчисарайської міської думи, а потім на декілька років стає міським головою Бахчисараю. На цій посаді він значною мірою сприяє тим  освітнім реформам, про які писав у своїй газеті. Крім того, Гаспринський видає ще і щотижневу газету «Міллет» («Нація») та жіночий журнал – «Алеми-Нісван» («Жіночий світ»), які друкують статті про виховання дітей у європейському стилі, популяризують світську жіночу освіту та інші новації, які багато хто з традиційного світу, на той час не  сприймав.

Письменницький талант Ісмаїла Гаспринського, що найповніше розкрився в останній чверті XIX ст., зробив його патріархом нової кримськотатарської літератури. Його перу належать: повість «Африканські листи», роман «Листи Молли Аббаса Франсові», історичне оповідання «Арслан киз» («Дівчина-левиця»), містична новела «Лихо Сходу», «Френкистан мектуплери» («Французські листи»), «Кунь догъды» («Сонце зійшло») та інші художні твори, що порушували питання високої моралі, честі, гідності людини та національного визволення мусульман. 

Активно займався І. Гаспринський і науковою працею, зокрема у сферах історії, етнографії та писемної культури свого народу. В 1887 р. він входить до науково-краєзнавчої організації Криму – Таврійської губернської наукової архівної комісії. Він виконує значну роботу з пошуку й вивчення літературних пам'яток середньовічного мусульманського Криму.

Разом з тим, Ісмаїла Гаспринського вважають просвітителем та реформатором значної частини тюркського і мусульманського світу.  У Бахчисараї він заснував і налагодив масове друкування Корану.  Гаспринський став також ініціатором створення світських шкіл для кримськотатарських дітей, розробив нову систему навчання грамоти за звуковим методом, що стало переворотом в освітній сфері тюркських і мусульманських народів.

У 1910 році за високі досягнення в галузі міжнародної освіти, просвітницької діяльності серед жителів Європи та Азії, пошуки шляхів толерантних відносин між різними народами в галузі релігій і культур Ісмаїла Гаспринського було номіновано, французьким журналом «La Revue duMonde Musulman», на здобуття Нобелівської премії миру.

Спадщина, яку залишив по собі Ісмаїл Гаспринський, є неоціннем внеском у розвиток кримськотатарської культури та ідентичності. Гаспринскому встановлені пам'ятники  в Симферополі та Бахчисараї, створений меморіальний музей в будинку, де він жив, і де знаходилась редакція «Тарджиману». Його ім’я  носять  вулиці у Сімферополі, Бахчисараї та Херсоні, Республіканська  кримськотатарська бібліотека в Симферополі. В зв'язку з російською окупацією Криму, стан музею не дуже задовільний через те, що в музеї був звільнений директор. Музей, переважно,  залишається зачиненим.

Кримські татари, попри всі утиски з боку окупаційної влади, свято шанують пам'ять про свого великого просвітителя. Бо, в які б країни не закидала доля Ісмаїла Гаспринського, які б ідеї він не починав втілювати в життя, все для нього починалося і закінчувалося Кримом, який він називав Зеленим островом. І голос його любові до рідної землі та свого народу не загубився в століттях.