КЗ КОР «Київська обласна бібліотека для дітей» продовжує цикл заходів в рамках інформаційно-просвітницького проєкту «Кримська світлиця», що проводиться з метою соціальної адаптації громадян України, які залишили тимчасово окуповану територію України – Автономну Республіку Крим (АРК) та пропонує до уваги  добірку віршів відомих українських поетів і репродукцій картин художників, присвячених Кримському півострову.

***

Той до кінця не знає Криму,

Хто кроками не помережив

Його степи неопалимі

І галькувате побережжя.

Той Криму до кінця не знає,

Кого прибої не п’янили,

З висот Ай-Петрі й Сюрю-Кая

Не стежив хто, як грають крила.

                                                                      Михайло Шалата

 

Михайло Шалата - поет, критик, літературознавець, кандидат філологічних наук, професор. Автор поетичних збірок:  «Зоряне переджнив’я», «Із плину літ», «Копа», «Грабина», «Вітусина книжка», «Рік», «Вітри відродження», «Ім’я Шашкевича», «Наша доля», «Перед Покровою», «Вибране»; літературознавчих і публіцистичних книжок: «Маркіян Шашкевич», «Юрій Федькович», «Місто в підгір’ї Карпат», «Година для праці настала», «Юрій Дрогобич і його доба», «Будителі», «Світова великість поета (Іван Франко)». Окремі вірші, статті перекладені англійською, білоруською, польською, сербською, рос. мовами та есперанто.

***

КРИМСЬКА ЗЕМЛЯ

Земле моя кримська,

Земле українська,

Сонячний південний краю мій,

Степові простори,

Зеленаві гори,

Моря нестихаючий прибій.

Де шляхи куріли,

Де бої гриміли —

Там каналу стрічка в’ється голуба.

Росами умиті,

Щирістю зігріті

Золоті колосяться хліба.

Земле моя рідна,

Сторона погідна,

Садом вишумовуй молодим,

Воїн непоборний,

Трудівник невтомний,

Славлю тебе піснею,

Мій Крим!

                                                                        Данило Кононенко

 

Данило Кононенко - український поет, перекладач, публіцист, член НСПУ, Заслужений діяч мистецтв України, Заслужений журналіст України. Другою батьківщиною для Д. Кононенка став Крим. . Тут вийшли його поетичні книжки: «Джерело», «На весняному березі», «Квітучих соняхів оркестр», «З любові й добра». Поет багато перекладав із кримсько-татарської, російської, білоруської мов. Писав літературно-критичні статті, упорядкував антологію «Люблю тебе, мій любий Криме» з творами українських поетів про Крим. Разом з місцевими композиторами створив близько 20 пісень, серед яких найбільш відомі «Земле моя кримська», «Вік Україну люби», «Село моє» та інші.

***

ЗЕЛЕНА, ТИХА ФЕОДОСІЄ

Зелена, тиха Феодосіє,

Чарівна владарко морів,

Тобою дихаю і досі я

У шумовинні вечорів.

Твої просолені причали,

Вогні морських твоїх застав,

Що Айвазовського стрічали,

Коли додому він вертав...

Твої горби тисячолітні

На рівні моря і землі,

І неугавні грози літні,

І пароплави уві млі...

І хвилі, що ревуть в одчаї

В шаленстві древньої снаги,

Що розбиваються ночами

Об чорні кримські береги!

Та обеліски в тій алеї,

Де темні плити на траві,

Там пахне вічною землею

І кипариси-вартові...

Далека, тиха Феодосіє,

Чарівна владарка морів...

Тобою дихаю і досі я

У шумовинні вечорів.

                                                              Володимир Міщенко

 

Володимир Міщенко - письменник, журналіст, член НСПУ. За зв’язок із Василем Стусом, з яким навчався в одній групі у Донецькому педагогічному інституті, зазнав гонінь від органів КДБ: у його квартирі влаштовували обшуки, звільнили з роботи у видавництві «Донбас», заборонили друкувати. Автор поетичних збірок: «Таємниця осіннього листя», «Квітневі телеграми», «Незабутні адреси», «Березільні вітражі», повісті «Не забудь мене». Переклав з німецької мови роман «Такий собі Робель» Йоахіма Новотного (разом з В. Пасічною). Окремі твори опубліковані у часописах «Донбас», «Вечерний Донецк», «Донеччина», альманасі «Лад».

***

КРИМ. ОСІНЬ

Хворе осіннє море дихає важко, нерівно,

Білі у морі хвилі,

в чорному штормі — грім.

Місце нашої зустрічі з Вами,

Ларисо Петрівно,

Місце нашої втечі — хмарний осінній Крим.

Хмурі химерні хмари.

Марні осінні втечі.

Сухотного жовтого листя кволий,

примарний рух.

У морі, у штормі, у хмарах, у листі,

у цій холоднечі

Шукаю Вашого подиху,

Ваших шукаю рук.

Шукаю голосу Вашого, може,

його зустріну —

З моря луна долине, —

так я зустрів колись,

Ларисо Петрівно, Лесю, Вкраїнко моя,

Україну — Країну,

яка злетіла над незбагненну вись.

Шукаю в осінньому вітрі слово

Ваше пророче,

В холоднім Криму осіннім шукаю Вас,

Міріам.

Стрічаю сухотну осінь і грім,

що над Кримом гуркоче,

Той грім, що здіймає хвилі

і спать не дає морям.

                                                           Мойсей Фішбейн

 

Мойсей Фішбейн - український поет та перекладач єврейського походження, лауреат премії імені Василя Стуса, член Українського ПЕН та НСПУ. Лицар ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня, нагороджений орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня та орденом «За інтелектуальну відвагу». Автор книжок «Ямбове коло» (1974), «Збірка без назви» (1984), «Дивний сад» (1991), «Апокриф» (1996), «Розпорошені тіні» (2001), «Аферизми» (2003), «Ранній рай» (2006). Переклав українською поезії: Г. Гайне, Ґ. Тракля, Р. М. Рільке, Г. фон Гофмансталя, П. Целана, Г. К. Артманна, Т. Арґезі, Х. Н. Бяліка, Ш. Бодлера, М. Волошина та інших авторів.

***

У КОКТЕБЕЛІ

1

Гора із профілем Волошина,

Біля підніжжя — дім і сад.

Усюди спокій, мир і лад,

Але якась печаль непрошена

Туманить душу, і несила

Очей від сопки відвести,

Де скромно прибрана могила

І скорбним знаком самоти

Маслина світ оповіщає,

Що все тече — не все минає,

А залишається нетлінна

Краса і мудрість злотоцінна,

Хоч і літами припорошена,

Немов поезія Волошина.

2

Теплий, лагідний вітер ворушить платани,

Море стелить до обрію сині шовки.

Карадаг, оповитий у сизі тумани,

Наче велетень, влігся на сірі піски.

Унизу, як мурахи, вовтузяться люди,

Гомін шляху зливається з гулом води.

Хвиля хвилю жене з нікуди у нікуди,

І, мов хвилі, збігають в долини сади.

А далеко вгорі, де трава обгоріла

І обпалена сонцем імлиста блакить,

Одинока і майже забута могила, —

Тут боян цього краю самотньо лежить.

В узголів’ї його височіє маслина,

Мов похилена в горі скорботна людина.

                                                                                   Микола Луків

 

 

Микола Луків - український поет, громадський діяч. член НСПУ, Заслужений діяч мистецтв, академік Української екологічної академії наук, головний редактор журналу «Дніпро». Лауреат премій: імені Миколи Островського, міжнародної імені Григорія Сковороди, імені С. Гулака-Артемовського, всеукраїнської  імені Володимира Вернадського.

Автор двох десятків поетичних збірок: «Ріка», «Шлях», «Політ», «Весняні дощі», «Отча земля», «Кущ осінньої калини», «Поезії», «Право на пам’ять», «Росте черешня в мами на городі» та інших.

 

КЗ КОР «Київська обласна бібліотека для дітей» пропонує переглянути репродукції картин, присвячених Криму, художників: Анни Владимирової-Лаврової, Олени Молчанової, Сергія Виноградова, Сергія Шишко, Петра Столяренка, Іллі Машкова.

 

• 
• 
• 
• 
• 
• 
•