Художнице терплячого народу,

Який не зміг зігріти і вдягти,

Він дав тобі оте, що не купити

За всі звання, чини і тиражі, —

Покласти дикі неминущі квіти

Край свого болю і його душі.

Павло Гірник (про К. Білокур)

7 грудня виповнюється 120-років  від дня народження  КАТЕРИНИ ВАСИЛІВНИ БІЛОКУР (07.12.1900-10.06.1961) – геніальної української художниці, твори якої є надбанням світової культури; однієї  із найвідоміших українок, чиє ім’я стоїть  поруч з видатними світовими художниками ХХ століття.

Катерина Білокур народилася в селі Богданівка (Яготинський район) на Київщині. Шлях до світового визнання мисткині був неймовірно важкий і тернистий. Змалку їй хотілося малювати, але ні про яке навчання єдиної дочки батьки й чути не хотіли. Букви дівчинка вивчила сама на печі. Малювала, потай від батьків, вуглиною на шматку полотна, яке потім випере – і знову малює. Двічі тікала з дому до художньої школи Миргорода, Києва, але без довідки про освіту нікуди не приймали.

У 1934 році Катерина Білокур  приймає найважливіше у своєму житті рішення: «Я буду художником». «Якщо навчитися цьому ніде не вдається, я сама буду вчитися», – твердо вирішує Катерина. У неї не було вчителів, вона самостійно навчилася малювати, досягнувши світових вершин у творчості, як згадувала пізніше, завдяки «волячій завзятості». 1934 рік став  роком першої персональної виставки художниці, відкритої в Полтаві. У 1940 році картини  знову виставляються в Полтаві і на республіканській виставці в Києві, де вони мають величезний успіх. У воєнний період більшість робіт Катерини Білокур було втрачено.

У 1949 році Катерина Білокур стає членом Спілки художників України. У 1951 році нагороджена орденом «Знак Пошани», отримує звання Заслуженого діяча мистецтв України. У 1956 році отримує звання Народного художника України.

Три картини Білокур – «Цар-колос», «Берізка» і «Колгоспне поле» – були включені до експозиції радянського мистецтва на Міжнародній виставці в Парижі у 1957 році. Там їх побачив художник зі світовим ім'ям Пабло Пікассо. Тоді весь світ облетіли його слова: «Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ!». Він називав її геніальною.

Картини Катерини Білокур  сповнені особливої краси та магії вічно квітучих: мальв, жоржин, маків, чорнобривців, калини; духмяних яблук, винограду та інших  щедрот української землі. Вона дійсно неперевершений художник природи в живописі. Ніхто ні до, ні після Білокур не зміг настільки вражаюче геніально передати на полотнах красу і багатство квітів –  найулюбленіших творінь мисткині. Крім квітів, Катерина Білокур малювала пейзажі та портрети. У 1959 році вийшов єдиний прижиттєвий альбом художниці.

До теперішнього часу дійшли близько 120 картин Катерини Білокур. Більше 40 зберігаються  в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві, на території Києва-Печерської лаври, дві – в Музеї-квартирі Павла Тичини в Києві, решта – в Яготинському історичному музеї Київської області.

Мистецтво великої українки поза часом. Воно продовжує надихати, дивувати, підносити дух все новим і новим поколінням її поціновувачів і в Україні, і в світі. Бо, як сказала письменниця Оксана Забужко, – «це такий заряд сили, оптимізму, опору, які нам і не снилися!». 

КЗ КОР «Київська обласна бібліотека для дітей» пропонує книги, художні альбоми із фондів бібліотеки, присвячені Катерині Білокур. Перечитавши сторінки цих видань, можна детальніше познайомитись із біографією художниці, її листами, переглянути репродукції чудових полотен майстрині. Для пошуку пропонуємо скористатися електронним каталогом бібліотеки

КЗ КОР «Київська обласна бібліотека для дітей» пропонує згадати окремі картини Катерини Білокур.