Переяславська осінь Кобзаря

 (з досвіду роботи Дівичківської ОТГ)

Немало куточків Переяславщини зберігають у своїй памꞌяті дотик і присутність Великого Кобзаря. 

Наприкінці жовтня 1845 року 31-річний Тарас удруге приїздить до овіяного легендами міста Переяслава і залишається на три місяці жити спочатку у свого щирого товариша, міського лікаря А.Й.Козачковського, а потім в родині колишнього декабриста С.Самойлова у Вꞌюнищах.

Переяславський період збагатив Шевченківську спадщину яскравими творами. Тут він написав поеми «Наймичка», «Кавказ», вступ до поеми «Єретик», поезії «Маленькій Марꞌяні», «Минають дні минають ночі», «І мертвим і живим…», «Холодний яр», «Три літа», «Давидові  псалми». А 25 грудня 1845 року тяжко хворий Тарас Григорович Шевченко пише свій безсмертний «Заповіт». Даний твір покладений на музику і є фактично національним гімном українських патріотів, які співали і нині співають Кобзареві полумꞌяні слова стоячи.

Всі ці ті твори включені до збірки «Три літа», завершену у 1845 році у Переяславі віршем «Як умру, то поховайте…». 

Творчий здобуток даного періоду увійшов в історію літератури як «Переяславська осінь Кобзаря», 175-річчя якого ми нині відзначаємо. У Публічній бібліотеці села Єрківці діє відкритий перегляд літератури «Переяславська осінь Кобзаря», де представлені матеріали про життя та творчість поета, а також твори, написані Т.Г.Шевченком  на Переяславщині.

Ольга Шульга,

директор Публічної біліотеки с. Єрківц

і

{gallery}301020{/gallery}