Всі зіроньки докупоньки у волошкових суконьках,

Намиститься калина, у бризках фарб — жоржина,

І поле колоскове співає колискову,

В веселих аквареликах у паничах метелики.

А в Бобра — добра багато,серце — як дитяче свято.

Гарбуз крокує по городу — велич й оптимізм народу!

Ми — ще живі! Ми — здорові! В пензлі, вишивці і слові!

Не зламають, не обмовлять, в пута нас ніхто не зловить,

Війнами нас не зламають(українців хто ж не знає?!)

У казках, піснях вродились, а у правді — вкоренились.

З країв добра телесики принесли нам Олесика —

Душа — любов’ю виткана Ткаченковими нитками,

В щедротах необмежена, талантом замережана.

Ровесник — всім ровесникам, дитячістю завесняний,

Ніколи не незабутній художник самобутній.

Усе, що нам залишив ,мов вишивкою вишив

Він пензлем, наче гладдю зміцнив ДОБРА всевладдя

Аліна Третяк

Керівництво та представники Київської обласної бібліотеки для дітей та юнацтва, були дорогими й чеканими гостями у Боярському краєзнавчому музеї, де відбувся літературно-художній вечір пам’яті, присвячений видатному діячу, Заслуженому художнику України, Олесю Миколайовичу Ткаченку. Саме в цей день 6 вересня 2014 року йому виповнилося б 80 років.

Олесь Ткаченко жив у Боярці, багато зробив для свого міста та столиці. Його малюнки зберігаються у Боярському краєзнавчому музеї, музеї визволення Києва, в приватних колекціях України та за її межами. Куточок творчості цього митця з любов’ю оформила Київська обласна бібліотека для дітей та юнацтва, з якою Олеся Миколайовича об’єднувала тісна співпраця.

Олесь Миколайович Ткаченко талант багатогранний —художник-ілюстратор, художник-графік, художник-мультиплікатор. В його доробку — портрети і пейзажі, плакати, екслібриси і геральдика. Та неперевершений він у малюнках дитячих — яскравих, добрих, сонячних , з виписаними м’якими лініями образами, з емоціями героїв, які оптично оживають перед очима. В час комп’ютерних технологій, коли вже з’явилолся поняття “комп’ютерний малюнок”, що полегшувало роботу, художник не сприймав “техногенності” і продовжував малювати пензлем та олівцем, а точніше сказати серцем.

Любов до дітей і до малювання прийшла до нього від батьків-педагогів, які теж були не байдужі до пензля. Батьки майбутнього художника дружили з відомим українським письменником Олесем Донченко та його сім’єю. На честь письменника батьки і назвали сина. Свого часу Олесь Миколайович закінчив Київське училище прикладного мистецтва, а потім – факультет книжкової графіки Українського поліграфічного інституту ім. І.Федорова. Він назавжди поєднав своє життя з книговидавничою справою у видавництвах “Веселка”, “Музична Україна”, “Мистецтво”. Перші малюнки Олеся Ткаченка до книги Наталі Забіли “Казка про ліниву дівчинку”з’явились ще 1963 року. Після цього були ілюстрації до українських народних пісень, казок, віршів, які стали справжніми книжковими раритетами. Дитячі журнали “Малятко”, “Дударик”, “Барвінок” прикрашались малюнками художника.

Олесь Ткаченко працював на творчому об’єднанні мультиплікаційних фільмів. Його колегами по роботі були відомі майстри анімації І.Лазарук, І.Гурвич, Д.Черкаський, В.Сахно. І ця співпраця звичайно, відобразилась на творчості майстра. Виступивши в ролі художника в мультфільмах “Веснянка”, “Заєць та їжак”, “Лелеченя”, “Пригоди Перця”, “Пушок і Дружок”, Ткаченко випробовує себе і в ролі режисера – з його легкої руки на екрані з’являється мультфільм “Казка про царевича та трьох лікарів”, який відразу припав до серця глядача. Довгий час художник працював на Республіканському телебаченні. Він виконав сотні телевізійних заставок для музичних, літературно – драматичних редакцій та дитячої передачі “На добраніч діти!”. Ілюстрації до 60-ти книжок та багатьох журналів — такий внесок художника в українську культуру. Багато робіт Олеся Ткаченка з успіхом демонструвались на Міжнародних виставках, зокрема, в Канаді – ЕКСПО, в Москві, а також на Республіканських художніх виставках.

Та не тільки велику творчу спадщину залишив Художник . Його творча родина продовжує славні традиції талановитого українського народу. Вечір поета вів його старший син — професійний художник, поет-бард, сценарист Андрій Ткаченко. Хором “Надія”, який виконував улюблені незабутнім ювіляром пісні —керувала відома вокаліста і невістка Олеся Ткаченка — Людмила Горлінська. А у хорі співала найкоханіша і єдина дружина Олеся Миколайовича — Валентина Ткаченко. З музикою пов’язане життя другої невістки Ткаченка — Ірини, талантом вокалу, художнього сприйняття світу нагородив Господь і онуків Олеся Ткаченка — Дарину та Євгена, поетично виступив на вечорі-пам’яті свого батька молодший син, енергетик за спеціальністю Дмитро Ткаченко. Воістину — талановитому Ткаченковому роду нема переводу.

Зі словом про Олеся Миколайовича звернувся до присутніх кандидат історичних наук, поет і композитор, генеральний директор Київської обласної бібліотеки для дітей та юнацтва і просто давній товариш Олеся Ткаченка — Микола Зніщенко. Його підтримала своїми спогадами колега, його заступник по науковій роботі Людмила_Соляник. У великий букет шани складалися найтепліші, найяскравіші слова такі щирі, як малюнки художника. Виступали боярські художники і поети, науковці, педагоги,філософи, згадуючи найсвітлішими словами Майстра, ділились своїми спогадами про Олеся Ткаченка. Приїхали вшанувати пам’ять поета київські поетки Інна Ковальчук та Валентина Зима. Особисто вони не знали художника, але творчість Олеся Ткаченка надихає їх на творчість.

Справжнім сюрпризом для усіх стала демонстрація мультфільму Олеся Ткаченка “Казка про царевича та трьох лікарів”, яка увійшла до золотого фонду вітчизняної мультиплікації.

Зворушливими були слова директора Боярського краєзнавчого музею Любов Кравченко. Вона сказала, що без Олеся Миколайовича не можна було уявити жодний захід музею і сьогодні його душа знаходиться у цьому залі. І що казати — він присутній тут назавжди!

Потужна енергетика Добра, оптимізм, патріотизм, сонячність і велика сила любові світиться у творах художника. Вона об’єднує нас , українців, і навіть сьогодні малюнки Олеся Ткаченка боряться за мир.