Вих. № 55 від 15.08.2016

Головам районних, міських організацій
профспілки працівників культури,
головам первинних організацій профспілки

В зв’язку з впровадженням норм Закону України № 955-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» направляємо

- рекомендації щодо практичної реалізації норм закону у бібліотечній сфері, розроблені Національною парламентською бібліотекою;

- роз'яснення щодо прирівняння середньої спеціальної освіти до неповної вищої освіти ( лист Міністерства освіти і науки,молоді та спорту України від 16.03.2011)

Голова обласної організації
профспілки працівників культури
Н.С. Глушаниця

1. Щодо сфери дії Закону Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури" (далі – Закон 955) статтю 24 Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» доповнено двома новими частинами такого змісту:

"Керівники державних та комунальних бібліотек, керівники централізованих бібліотечних систем призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту на п’ять років за результатами конкурсу. Порядок проведення конкурсу та вимоги до кандидатів на посаду керівника державної чи комунальної бібліотеки, централізованої бібліотечної системи визначаються статтями 21-1-21-5 Закону України "Про культуру".

Таким чином, положення щодо призначення на посаду шляхом укладення контракту за результатами конкурсу розповсюджується виключно на керівника бібліотеки, у тому числі централізованої бібліотечної системи (далі – ЦБС).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» бібліотека - інформаційний, культурний, освітній заклад (установа, організація) або структурний підрозділ, що має упорядкований фонд документів, доступ до інших джерел інформації та головним завданням якого є забезпечення інформаційних, науково-дослідних, освітніх, культурних та інших потреб користувачів бібліотеки.

Керівник бібліотеки — особа, яка очолює бібліотеку і наділена повноваженнями приймати рішення щодо розпорядження виділеними їй матеріальними, фінансовими, трудовими ресурсами.

Як правило, назви посад керівників залежать від статусу бібліотек: національну бібліотеку очолює генеральний директор, державну, комунальну(у тому числі ЦБС) – директор, бібліотеку, яка є структурним підрозділом іншої організації (наприклад, закладу освіти) - завідувач(див. Довідник кваліфікаційних характеристик працівників. Випуск 81 «Культура та мистецтво», затверджений наказом Міністерства культури і мистецтв України від 14.04.2000 № 168).

Виходячи з вищенаведеного, можна зробити висновок, що дія Закону 955 розповсюджується на випадки призначення на посади генерального директора національної бібліотеки, директора державної чи комунальної бібліотеки, у тому числі ЦБС.

Текст Закону виписаний таким чином, що допускає різночитання і можна також зробити висновок і про його розповсюдження на випадки призначення завідувачів бібліотек, що функціонують у складі інших організацій (закладу освіти, охорони здоров’я тощо).

Однак, зміни, внесені Законом 955 до Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» не дають підстав розповсюджувати дію Закону 955 на випадки призначення керівників структурних підрозділів бібліотек (у тому числі ЦБС), а також відокремлених структурних підрозділів бібліотек (у тому числі ЦБС) – філій.

Також необхідно враховувати, що відповідно до пункту 5 Перехідних положень Закону 955 конкурсна процедура може не застосовуватися для призначення керівників комунальних бібліотек у територіальних громадах з населенням до 5 тисяч жителів.

2. Щодо пунктів 2, 3 Перехідних положень Закону

Можна стверджувати, що Законом 955 фактично запроваджена процедура проведення масового звільнення керівників закладів культури, у тому числі бібліотек, які уклали безстрокові трудові договори, підставою для якої є набрання чинності цим Законом.

Таке положення щодо одномоментного звільнення осіб, з якими укладено безстроковий трудовий договір, суперечить статтям 22 та 43 Конституції України, а також статтям 40 та 41 Кодексу законів про працю України, яка регулює підстави розірвання трудового договору за ініціативи власникаабо уповноваженого ним органу. Звільнення з роботи є певною мірою застосуванням санкцій за протиправну поведінку.

Як справедливо зазначено Головним юридичним управлінням Апарату Верховної Ради України у зауваженнях до проекту Закону 955, подібний підхід до реалізації заходів, пов’язаних з автоматичним «припиненням безстрокового трудового договору» у зв’язку з набранням чинності Законом 955, не враховує усталені європейські стандарти дотримання прав людини при здійсненні люстраційних заходів. Так, практика Європейського суду з прав людини у дотичних до процесу люстрації справах (йшлося про порушення положень статей Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: 6 – право на справедливий суд; 8 – право на повагу до приватного і сімейного життя; 14 – заборона дискримінації; статті 3 Першого протоколу – право на вільні вибори) свідчить, що критично важливим для збереження правового призначення люстраційних заходів є відповідність механізму люстрації критеріям, розробленим Парламентською Асамблеєю Ради Європи.

Такі критерії містяться у Резолюції 1096 (1996):

вина особи має бути доведена у кожному індивідуальному випадку, відтак, має бути індивідуальне, а не колективне застосування люстраційних заходів;

необхідним є дотримання принципу презумпції невинуватості, а також має бути забезпечено право на захист та звернення до суду (фактично, йдеться у тому числі про необхідність індивідуального вивчення конкретної поведінки особи у кожній окремій справі);

помста не може бути метою заходів, пов’язаних з люстрацією, так само неприпустиме політичне чи соціальне зловживання подібним механізмом (пункт 12).

Натомість, як наголошує Головне юридичне управління Апарату Верховної Ради України, Закон 955 передбачає колективне застосування за формальними ознаками заходів з очищення закладів культури.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону 955 визначено, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних та комунальних закладів культури. Разом із тим, відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону 955 визначено, що «органи управління державних та комунальних закладів культури протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом зобов’язані розірвати безстрокові трудові договори з керівниками державних та комунальних закладів культури і провести конкурс на заміщення посад керівників таких закладів у порядку, визначеному цим Законом».

У науці трудового права та законодавстві про працю вживаються три категорії, пов'язані з припиненням трудових правовідносин: припинення трудового договору, розірвання трудового договору та звільнення. Припинення трудового договору - це закінчення дії трудових правовідносин працівника з роботодавцем у всіх випадках, передбачених законодавством про працю. Розірвання трудового договору означає припинення трудових правовідносин одностороннім волевиявленням (чи роботодавця, чи працівника, чи осіб, які не є стороною трудового договору).

Отже, поняття "припинення трудового договору" за своїм змістом ширше за поняття "розірвання трудового договору". Термін "звільнення" вживається щодо працівника і за змістом є синонімом терміна "припинення трудового договору".

Трудовий договір припиняється тільки за наявності підстав для його припинення. Підставою припинення договору є юридичний факт або сукупність юридичних фактів, закріплених у законі та необхідних для припинення трудового договору.

Підстави припинення трудового договору закріплено у ст. 36 та інших статтях КЗпП України. Залежно від того, хто є ініціатором припинення трудового договору, підстави поділяються на такі групи:

- припинення трудового договору за спільною (взаємною) ініціативою сторін трудового договору (наприклад, угода сторін, закінчення строку);

- розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39 КЗпП України);

- розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (статті 40,41 КЗпП України);

- розірвання трудового договору з ініціативи осіб, які не є його стороною (третіх осіб) (пункти 3,7 ст. 36, ст. 45 КЗпП України та ін.,).

Припинення трудового договору є правомірним за одночасної наявності таких умов: 1) передбаченої законодавством підстави припинення трудового договору; 2) дотримання порядку звільнення; 3) юридичного факту припинення трудового договору (наказу чи розпорядження роботодавця, заяви працівника, відповідного документа особи, уповноваженої вимагати розірвання договору).

Таким чином, розірвати безстроковий трудовий договір відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпПУ неможливо.

Автори Закону 955, зрозумівши допущену ними невідповідність у вказаному Законі, зареєстрували законопроект 4679, яким пропонується у п. 3 Прикінцевих положень Закону 955 слово «розірвати» замінити на «припинити».

До внесення вказаних змін в Закон 955 правових підстав для припинення (розірвання) безстрокових трудових договорів із керівниками закладів культури не вбачається.

Необхідно також звернути увагу на те, що відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону 955 розірвати безстрокові трудові договори з керівниками закладів культури і провести конкурси на заміщення вказаних посад повинні «органи управління державних та комунальних закладів культури».

Однак, відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України сторонами трудового договору є працівник та власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.

Повноваження щодо призначення на посади та звільнення керівників комунальних закладів культури визначені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Так, директора комунальної бібліотеки (у тому числі директора міської ЦБС) призначає на посаду та звільняє з посади сільський (селищний, міський) голова відповідно до пункту десятого частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Питання про призначення на посаду чи звільнення директора обласної, районної бібліотеки, а також районної ЦБС вирішується виключно на пленарних засіданнях відповідно обласної або районної ради (пункт 20 частини 1 статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Таким чином, прийняття рішення про призначення чи звільнення:

директора сільської, селищної, міської бібліотеки (у тому числі міської ЦБС) може інша особа, крім сільського (селищного, міського) голови, лише у випадку делегування їй таких повноважень сільським (селищним, міським) головою;

директора обласної, районної бібліотеки (у тому числі районної ЦБС) може голова обласної (районної) державної адміністрації чи керівник структурного підрозділу з питань культури обласної (районної) державної адміністрації лише у випадку делегування обласною (районною) радою таких повноважень вказаним особам.

Департамент вищої освіти Міністерства розглянув звернення Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 03.03.2011 N 2308 щодо отриманої освіти після закінчення технікумів та училищ за часів існування Радянського Союзу та повідомляє.

Законом Української РСР "Про народну освіту" від 28.06.74 технікуми (училища) віднесені до середніх спеціальних навчальних закладів, головним завданням яких була підготовка кваліфікованих фахівців із середньою спеціальною та загальною середньою освітою, які мають необхідні теоретичні знання і практичні навички за спеціальністю.

Після набуття чинності Закону України "Про освіту" (з 1991 р.) та Закону України "Про вищу освіту" (з 2002 р.) технікуми та училища віднесені до вищих навчальних закладів I рівня акредитації, в яких здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.

Молодший спеціаліст - це освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Неповна вища освіта - це освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста.

Таким чином, середня спеціальна освіта, здобута за часів існування Радянського Союзу в технікумах та училищах, прирівнюється відповідно до чинного законодавства до неповної вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.