Матеріал подано без змін

«Слово крізь розлом часу»

(З досвіду роботи Бородянської центральної бібліотеки)

Є слова, що народжуються з любові. Є ті, що проростають крізь біль. А є такі, що стають свідченням епохи, голосом правди й незламності народу.

Саме такою — глибокою, щемкою і сповненою особливого змісту — стала літературна зустріч із Олександром Гуньком, українським поетом, журналістом, перекладачем, громадським діячем, членом Національної спілки письменників України у Бородянській центральній бібліотеці.

27 жовтня, у День української писемності та мови, тут говорили про слово, яке не мовчить навіть тоді, коли навколо панують страх і темрява.

Доля Олександра Петровича — це не лише творча історія. Це досвід людини, яка пережила російську окупацію Нової Каховки, майже пів року залишалася в окупованому місті й зазнала переслідувань через свою проукраїнську позицію. Його свідчення — це нагадування про ціну свободи, силу переконань і мужність залишатися вірним Україні.

Під час зустрічі автор читав поезії зі збірки «Поклик до Спасу» та нові твори з книги «На перехресті світів». Особливе враження справили уривки з поеми «Буча», у яких звучать трагедія війни, біль утрат і водночас незнищенна сила українського народу. А наприкінці зустрічі поет відкрив слухачам іншу грань своєї творчості — проникливу лірику про кохання.

Своїми словами вдячності, поваги й підтримки з автором поділилися Ольга Фещенко, авторка волонтерського культурно-просвітницького проєкту «Живі історії війни», Людмила Кириленко, бібліотекар Бородянського професійного аграрного ліцею, та філологиня Людмила Іваненко.

Зворушливою була присутність на заході земляків Олександра Гунька — переселенців із Херсонщини. У такі миті особливо відчувається, як культура, пам’ять і рідне слово допомагають зберігати зв’язок із домом, навіть коли доля змушує залишити його.Чуттєвим моментом стало читання поетесою Поліною Лучко вірша «Моя українська мово» — щирого зізнання в любові до рідного слова, яке цього дня звучало особливо проникливо.Зустріч завершилася автограф-сесією, теплим спілкуванням і фотографіями на згадку. Але, мабуть, найцінніше кожен поніс із собою в серці — думки, емоції та поетичні рядки, які ще довго звучатимуть у серці.

Валентина Вашуленко,

директорка Бородянської центральної бібліотеки Київської області