Матеріал подано без змін

Славутич — це ми!

(З досвіду роботи Славутицького ЗБІЦ)

17 вересня, у межах Тижня громадянського суспільства, у Загальноміському бібліотечно-інформаційному центрі відбулася зустріч, присвячена активній громаді, взаємодії та участі жителів у розвитку міста.

Говорили про Славутич — місто, у якому громадська активність має свою багаторічну історію. Громадські ради, молодіжне самоврядування, громадські організації та ініціативні групи з’являлися у нашому місті задовго до того, як участь громадян стала окремим напрямом численних програм і проєктів.

Особливу атмосферу зустрічі створила розмова з Володимиром Петровичем Удовиченко, почесним мером Славутича, який поділився власними спогадами, цікавими історіями та розповів про те, як свого часу формувалася активна громада нашого міста. 

А потім почалась гра, ми на деякий час залишили реальність і вирушили до міста, якого не існує - Тулав.

Учасники отримали нові ролі — часто зовсім не схожі на ті, до яких вони звикли у реальному житті. Хтось став лікарем, хтось фермером, хтось підприємцем чи архітектором, а хтось навіть отримав шанс очолити ціле місто. І саме в цей момент почалося найцікавіше. 

Разом учасники обирали мера, визначали пріоритетні напрямки розвитку, створювали власні ідеї, працювали в командах, розподіляли умовний бюджет та намагалися знайти рішення, яке допоможе місту розвиватися й залучати нових жителів.

Звичайно, домовитися про все виявилося не так просто. Але, мабуть, саме в цьому й була головна цінність гри — побачити, наскільки різними можуть бути погляди людей і як важливо вміти чути одне одного, шукати компроміси та разом приймати рішення. 

Ця зустріч стала частиною проєкту «Славутич — це ми!».

Адже місто — це не лише будинки, вулиці, установи чи бюджет. Місто — це люди. Люди, які мають власні ідеї, готові долучатися, сперечатися, шукати рішення, створювати нове і брати відповідальність за те, яким буде їхнє місто.

Дякуємо всім, хто сьогодні був з нами, за відкритість, активність, щирі емоції та готовність хоча б на годину приміряти на себе зовсім іншу роль. 

Славутич — це ми. І саме нам вирішувати, яким він буде завтра.