Матеріал подно без змін

Петро Колесник – письменник, літературознавець, жертва сталінських репресій

(З досвіду роботи Баришівської ЦБС відділу культури та туризму Баришівської селищної ради Броварського району Київської області)

28 січня 2025 року в читальній залі Баришівської центральної бібліотеки для дорослих Баришівської ЦБС відділу культури та туризму Баришівської селищної ради в рамках засідання літературно-мистецького об’єднання «Краєзнавча Баришівщина» проведено краєзнавчий портрет «Петро Колесник – письменник, літературознавець, жертва сталінських репресій».

Модератор заходу, директор Баришівської ЦБС, Галина Пацаловська повідомила, що «у постанові Верховної Ради України від 21 грудня 2023 року№ 3536-IX «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2024-2025 роках»  зазначено, про відзначення 120-річчя письменника, літературознавця, нашого земляка Петра Йосиповича Колесника». Він народився 28 січня 1905 року в Баришівці. Працював робітником на торфопереробці, без відриву від виробництва закінчив середню школу. Навчався в Київському інституті народної освіти, у 1931 році закінчив аспірантуру. Працював науковим співробітником Інституту літератури АН УРСР, викладачем обласної партійної школи, кооперативного, медичного та театрального інститутів, був доцентом Київського державного університету, виконував обов'язки відповідального редактора журналу «Молодняк». Перші вірші, рецензії, літературно-критичні статті були надруковані в періодичних виданнях. Петро Колесник був членом літературних організацій «Молодняк», ВУСПП , Спілки письменників УРСР з 1934 року.

Завідуюча відділом обслуговування Баришівської центральної бібліотеки для дорослих Баришівської ЦБС Світлана Захарченко розповіла про трагічні сторінки в житті Степана Колесника, 16 років він провів у засланні. Його заарештували двічі: спочатку у 1937-му, потім 1949-му. Висунутих на свою адресу звинувачень він не визнавав. 

Світлана познайомила присутніх з статею кореспондентки «Радіо Свобода» Софії Середи «Спочатку – 10 років ГУЛАГу, потім – безтермінове заслання. Історія репресованого літератора Петра Колесника». 

«Колесник дотримувався думки, що український літературний процес підпорядковується російському, що від цього варто відмовлятись, що варто демонструвати самостійність. Колесник говорив про необхідність звільнення від російського впливу у всіх напрямках культурного та політичного життя», – зафіксовано у протоколі допиту літературного критика Володимира Коряка.

Переважна частина з залучених до справи Колесника свідків говорила про те, що знала про його участь у контрреволюційній організації зі слів інших, а не з особистого досвіду спілкування з ним. 

14 листопада 1937 року особлива «трійка» присудила Колеснику 10 років виправно-трудових робіт, які він мав провести в Амуржелдорлазі, де ув’язнені займались будівництвом залізниці.

За час перебування Петра Колесника у ГУЛАЗі його матір Домінікія та дружина Ніна кілька разів намагалися домогтися перерозгляду справи, утім безуспішно». Невтомний і жорсткий каток сталінських репресій розчавив сім’ю Колесник, покалічив навіки долі батьків та дітей. 

В грудні 1937 року заарештовують і відправляють у Акмолінський табір дружин зрадників батьківщини (Казахстан) і дружину Петра Колесника Ніну Терентіївну Рудик, яку засудили на 8 років виправних робіт. 

У 1947 році Петро Колесник повернувся до рідної Баришівки  і почав працювати над докторською дисертацією про Івана Франка.

4 лютого 1949 Петра Колесника знову заарештували та забрали до внутрішньої тюрми МДБ у Києві.

«Чотири слідчі, змінюючи одне одного, почали цькування, намагаючись довести недоведене. Вони усіляко переконували мене що за старе не судять. А, між іншим, я відчував, що нове обвинувачення висунуте мені тільки через те, щоб приспати мою пильність, щоб збити мене з пантелику і під шумок якось виправдати злочинну фальсифікацію 1937 року», – так сам Колесник описував пізніше цей арешт. За рішенням наради Ради міністрів СРСР від 18 липня 1949 року чоловіка вислали до Красноярського краю.

Вкотре опинившись далеко від дому, Петро Колесник продовжив боротися за справедливість, домагаючись перерозгляду своєї (вже другої) кримінальної справи, однак ці спроби теж були безрезультатними. У статті  Софії Середи розміщено інтерв’ю з українським  журналістом, теле та радіоведучим,  двоюрідним правнуком  Петра Колесника Романом Колядою.

Цікавими фактами про рід Колесників та місце проживання  їх в Баришівці поділилися краєзнавці Віктор Калашник та Віктор Осипенко.  Петро Колесник був п’ятою дитиною в дружній, трудолюбивій  сім’ї. Батько його був безземельним селянином, сільським шевцем. Сім’я була дуже велика: п’ять синів та три дочки. Жили дуже бідно, насилу зводили кінці з кінцями.

В 67 років помер батько, молодими пішли засвіт сестри Олександра і Марфа.

Перегляд статей різних років з газети «Баришівські вісті», написаних родичами Петра Колесника провела директор Баришівського музею Людмила Новоградська. Доля подарувала Петру Колеснику щасливий кінець. В Сибіру він зустрічає свою другу дружину, ангела охоронця Ольгу. Завдяки підтримці вірних друзів письменника реабілітували. Вийшли друком головні твори його життя: романи «Терен на шляху» (в бібліотеці він є з авторським підписом) та «Поет під час облоги», присвячені творчості Івана Франка, літературознавчі монографії, розвідки про життя і творчість Івана Франка, Тараса Шевченка, Михайла Коцюбинського. Аж до виходу на пенсію у 1970 році Петро Йосипович працював професором-консультантом в Інституті літератури.

Краєзнавець Павло Лисенко зазначив про багатий на таланти Баришівський край, про значення вивчення історії рідного краю, про свої краєзнавчі розвідки. Петро Колесник не скорився трагічній долі, а прислужився їй яскравим талантом письменника та вченого.

Підсумки зустрічі підвела заступник директора Баришівської ЦБС Олена Бойко. Основна мета бібліотеки сьогодні – пробудити любов до літератури і мистецтва рідного краю, його історії, культури, виховати почуття відповідальності за здобутки талановитих людей і внутрішню потребу зберігати і примножувати їх.  Наша місія – відкривати нові імена, нові таланти та інформувати про них. 

Зав. методично-бібліографічним відділом 

Баришівської ЦБС

Наталія Лавріненко