Ви, напевно, чули про Геловін (Halloween), який святкують у ніч з 31 жовтня на 1 листопада. Але в українській культурі є своя, давня традиція, яка припадає на цю ж дату — Велесова ніч

Повітря густе й прохолодне, як старе вино. Листопад, похмурий і володарний, перебирає позолочені шати Осені, скидаючи їх додолу. В цю ніч, названу іменем бога мудрості, магії та потойбіччя — Велеса, — реальність тріщить по швах, і тонкий серпанок, що відділяє Яву (світ живих) від Нави (світ мертвих), розвіюється.

Це не час гучного карнавалу, а пора глибокої тиші. На порозі кожної оселі стоїть невидимий охоронець. Ми чуємо, як засинає земля, і як прокидається пам'ять.

Брама між світами відчинена, і нащадки чекають на своїх Прадідів, наче на дорогих гостей. Це повернення душ не для того, щоб лякати, а щоб дати пораду.

Запаліть свічку. Її полум’я — маяк для тих, хто йде з мороку Нави. Вдивіться у вогонь: там, у мерехтливому танці, може з’явитися обрис рідної постаті. Покладіть на стіл дари Осені — рум’яні яблука, стиглий гарбуз, жменю горіхів. Це наша шана за їхній незримий захист і мудрість, що струменіє крізь покоління.

Велес, що тримає ключі від двох світів, провадить померлих стежками пам’яті. Ця ніч — іспит на зв'язок. Якщо ви пам’ятаєте — ви не самотні.