З книгами слід поводитися, якз людьми:

обирати кількох друзів,а рештою не перейматися.

Іноді найскладніші теми – про втрату, пошук дому чи власну унікальність – найкраще пояснювати через добрі й чуйні історії. Катерина Міхаліцина – саме та письменниця, яка з надзвичайною ніжністю вміє доторкнутися до дитячого серця, розкриваючи важливі істини. 

Міхаліцина, К. Дім для Зозулі / Катерина Міхаліцина ; худож. С. Прянік ; конс. І. Цеунов. – Київ : Портал, 2023. – 64 с. : кол. іл.

Звичайна українська сім’я 1980-х років: мама, тато, малий син і бабуся в тісній квартирці. Чи не така й звичайна? Адже крізь побутові клопоти ці люди несуть щось більше – любов і цінність бути разом. Вони приймають у свою родину дівчинку з дитбудинку. Для цього потрібно буде порозумітися між собою, усе пояснити синові й заручитися його прийняттям, здолати зовнішні перепони та нерозуміння. І наповнити своїм теплом ціле людське життя.

Міхаліцина, К. Квіти біля четвертого / Катерина Міхаліцина ; худож. К. Борисюк. – Київ : Портал, 2020. – 48 с. : кол. іл.

За чим так тужить прабабуся, щось видивляючись із вікна багатоповерхівки? Вона назавжди покинула свій дім десь на квітучому Поліссі. Катастрофа відібрала не тільки оселю, а й життя близької людини – як іще безліч життів. Вона збирає трави, що пахнуть рідними краями, й береже спогади, якими поділиться з правнучкою. Дівчинка малює так само обдаровано, як і її землячка по Чорнобильській зоні, представниця наївного живопису Марія Примаченко, картинами якої свого часу захоплювався Пікассо. Художниця, на відміну від бабусі героїні, залишилася до кінця життя в покинутому селі поблизу реактора.