Зануртеся у глибини сучасності з трьома проникливими творами, що відкривають неочевидні грані людського буття. Ці книги пропонують чесний погляд на життя в переламні часи, на долі людей, які шукають своє місце у складному світі, та на ті виклики, що формують наші ідентичності. Це історії, що змушують думати, відчувати і, можливо, переосмислити власні погляди.

Чапай, А. The Ukraine / Артем Чапай ; худож.-оформл. А. Стьопіна. – Чернівці : Книги – ХХІ, 2018.  240 с. 

У тексті The Ukraine зумисне порушено кордон між художнім і документальним: одні його частини буквально відтворюють реальність, інші є витвором уяви. Чи кожен читач зрозуміє, які з них які? І чи має це значення? Зрештою, художній твір буває правдоподібніший за абсурдну дійсність. Фрагменти The Ukraine пов’язані дотично, як у пазлі, – а з їхньої сукупності рельєфно виринають обриси України початку двадцять першого століття. Чи the України, як іронізують герої.

Чех, А. Район «Д»  / Артем Чех ; худож.-оформл. А. Стьопіна. – Чернівці : Меридіан Черновіц, 2019. – 320 с. : іл.

Збірка об’єднаних спільним часом і простором історій, з яких поступово вимальовується портрет автора на тлі «інших берегів», де минули його дитинство, отроцтво і юність. Самокритичний портрет, у якому можна розгледіти риси хуторянства і космополітизму, дріб’язковості й великодушності та ще багато чого. Водночас це груповий портрет кількох десятків більш або менш прописаних мешканців згаданого черкаського району з їхніми більш або менш успішними спробами пережити несподіваний перехід від пізньорадянської до ранньонезалежної України.

Чупа, О. Бомжі Донбасу. Homo Profugos / Олексій Чупа ; ред. Н. Ткачик ; дизайн М. Гаха. – Брустури : Дискурсус, 2023. – 172 с. : іл.

Очікування мають здатність не справджуватися. Особливо – очікування очевидного. А цілком очевидним видавалось би, що в період, коли доля цілої країни вирішується на територіях довкола Донецького басейну, книжка автора з Макіївки під назвою «Бомжі Донбасу» виявиться гостросоціальною публіцистикою або ж т. зв. «чорним реалізмом». Певну неоднозначність вносить хіба підзаголовок «Homo Profugos» (людина-вигнанець, бурлака), формально дублюючи назву, а по-суті – маркуючи текст латиною, що може слугувати своєрідним фейс-контролем на вході в романний простір. Латина немов застерігає: не все тут так просто, як видається, а отже, не варто надто покладатися на очікування очевидного.

Юрій Іздрик