Київська обласна бібліотека для дітей Київська обласна бібліотека для дітей

Історична драма: "Русские идут…"

Історична драма: "Русские идут…".
До читачів-користувачів сторінки "Історичного лікбезу"

Історична драма України на початку першого десятиліття ХХІ століття повністю повторює події початку ХХ століття. За результатом вторгнення Росії і кривавих подій на початку ХХ століття була втрачена, так звана УНР, Злука із Західною Україною. Щось подібне може статися і сьогодні, якщо не дамо по зубам кремлівсько-московським загарбникам.

Московсько-комуно-більшовицькі репресії щодо корінних українців продовжували репресії, започатковані ще за часів Рюріковичей, Долгорукових із їх татаро-монгольським ігом, москалями-царями петрами та іванами грозними, ніколашками з распутінами разом із столипіними. Як вони набридли.

Москальсько-комуняцькі інквізитори під проводом Леніних, Сталіних, Хрущових, Кагановичів, Беріїв, Затонських, Менжинських до 1991 року проводили "зачистку" території України від "инакомыслия", "украинского буржуазного национализма", "бендеровщины".

Ставши "правоприемницей СССР" шовіністськи налаштована східно-європейська-азіатсько-північно-кавказська Федеративна Росія, із притаманною їй варварством і жорстокістю (історично це доказано) сьогодні, у ХХІ столітті, відкрито і зухвало розпочала загарбницькі дії по "собиранию земель вокруг Москвы". На політичну арену "в роли собирателя земель" з'явилася постать із надр ЧК-КГБ , "сокральник" із Кремля, який у 2014 р. відчепив від України Крим, і, сьогодні продовжує свою загарбницьку політику, розв'язаною війною на Луганщині та Донбасі, саме в тих регіонах, де у "кремлівського сокральника" і "знавця" історичних коренів українців, Київської Русі, виявилося багато прихильників жити під Росією.

Чому так трапилося, що саме в східних та південних областях України за 24 роки незалежності виросли цілі "полчища новых половцев, печенегов и хазар", а конкретніше проросійськи налаштованого електорату. Це питання скоріше до президентів "незалежної" України і до політичної "еліти" періоду 1991-2014 рр. Відповідь одна  той електорат ніколи не був проукраїнським, - бо пращури його є кровними носіями генів в ДНК тих варварів, що ходили на Київську Русь. Потім їхні нащадки були, вже як представники пролетаріату, у новоутворенні під назвою "Донецко-криворожская республика" у 1918-1922 рр., яке кров'ю залило Україну.

Повторення подій далекого 1918-1922 років проходить сьогодні в Україні у 2015 році під знаком визвольної боротьби проти бандоутворень ЛНР і ДНР. Куди, і в яку сторону дивилися "нові українські вожді", так званої "незалежності", починаючи із 1991 року, дякувати Богу, українці вже второпали і відчули це на своїй шкурі. Сьогодні українське суспільство розшаровано на: 400 олігархів-мільярдерів та підконтрольним їм Кабміном, Верховною Радою, Адміністрацією Президента, царькам і князькам в структурах нижчих по рівнях "держслужби" з однієї сторони та "остальным народом", "электоратом" з другої сторони.

Прикриваючись "ліричним", вихолощеним Шевченком, а не зовсім антипоміщицьким революційним Шевченком, а також маскуючись за демократичними гаслами Паризької Комуни, при цьому, руйнуючи бібліотеки, школи, українську культуру, взагалі всі гарні доробки, що залишилися Україні від розпаду СРСР, на теренах України, неначе будяки, розрослася нова українська буржуазія, яка, будьте впевнені, вже не повторить помилок, допущених у громадянській війні 1918-1924 рр. Такі ж самі події відбулися у всіх пострадянських республіках, крім Білорусії, де так звані "демократи" не впоралися із колишнім бригадиром - нинішнім президентом, п.О.Лукашенком. Хай, хто би, що не казав, але комуністів-олігархів; капіталістів-кровососів світове товариство в Білорусії не бачить. Напрочуд культура, освіта, медицина, комунальні служби із дорогами, лікарнями, бібліотеками, школами - виглядають пристойно на противагу тому, що ми маємо сьогодні в Україні. Цікаво, що там в Білорусії, у їхньому "Верховном Совете" та "Администрации президента", також засідали колишні комуністи, але всі депутати як були так і є від народу, а не від олігархів. Там в Білорусії слово "олігарх", пов'язане з корупцією, зрадою державних інтересів і є, ворогом країни.

Які б титули "диктатора, деспота" і т.п. не навішувала "злобная Европа" О.Лукашенку, білорусам сьогодні живеться краще, ніж українцям, з так званою "ринковою економікою" і кровососами олігархами, зрадниками Української держави.

Приклад із Білорусією може комусь не подобатись, але ніде правди діти, - Білорусію не розтягли по обшорам, кишеням і коморам. Тому і гавкає на неї "злобная Европа".

"Історичний лікбез", що започаткований на сайті нашої бібліотеки має на меті допомогти допитливим читачам ознайомитися із матеріалами, що надруковані в тих чи інших часописах, для цього допитливому пошукачу-читачу слід набрати на клавіатурі ПК дані пошуку за назвою часопису і дату, яку ми подаємо в своєму супроводі.

Сьогодні на "Історичному лікбезі" ми пропонуємо Вам статтю Миколи Сенченка - директора Книжкової палати України, професора під назвою "Хто тягне Україну в Європейський Союз і з якою метою?". Стаття, ну, дуже цікава…

В ній допитливий читач може найти відповідь на запитання, що турбують українців, а саме: "Чи потрібна нам Європа, що пропонує нам Європа?", "Що нас чекає на Заході?", "Інформаційна війна - хто переможе?", "Міф про ринкову економіку?", "Що ж відбувається в Україні?", "Сценарій інформаційної війни проти України"; Чи є в Польщі структури для реалізації інформаційно-психологічних операцій? Чи можливий інший варіант розвитку подій". І на останок, подані думки М.Сенченка під назвою "Замість висновку". Взагалі у кожному номері "Вісника" містяться статті М.Сенченка. Тож радимо їх читати.

Дану статтю, що надрукована у часописі "Вісник Книжкової палати" № 12 за 2013 рік, але ми вирішили розмістити її на своїй сторінці "Історичного лікбезу" з дозволу автора, за що сердечно дякуємо, шановному М.І.Сенченку.

Також радимо користувачу "Історичного лікбезу" ознайомитися із публікацією Станіслава Кульчицького під назвою "Міф про "Царський подарунок" Микити Хрущова, що надрукована в часописі № 19, жовтень 2014 року. Історія України. Стаття присвячена Криму, історії передачі його Україні і т.п.

Історична драма інтелектуальної України полягає в тому, що її територія межує поруч з віроломним, заздрісним ворогом на ім'я Росія. Ця драма тягнеться роками: від вбивці і злодія Рюріковича і Долгорукого до татаро-монгольсько-російського іга, від голодоморів, анексії України в 1918-1922 рр. і до сьогоденної 2014-2015 рр. - окупації Криму, Сходу України. Тож стережися і лови дригунці Європа, бо - "Русские идут", а Данила Галицького в Україні сьогодні немає… Тож, хто зупинить орду??!!!

Допитливому читачу-користувачу нашої сторінки "Історичного лікбезу", який цікавиться проблемами, що існують в бібліотечній галузі, про природу виникнення олігархії пропонуємо ознайомитися із статтями М.П.Зніщенка - генерального директора Київської обласної бібліотеки для дітей, що розміщені в рубриці "Статті та публікації М.П.Зніщенка" на сайті нашої бібліотеки.

22.01.2015

З повагою "Історичний лікбез"
М.Самбора