Київська обласна бібліотека для дітей Київська обласна бібліотека для дітей

КЗ КОР «Київська обласна бібліотека для дітей» про творчість Шакіра Селіма, чиє ім’я вписане золотими літерами в історію кримськотатарської літератури

 

КЗ КОР «Київська обласна бібліотека для дітей» продовжує представляти матеріали, в рамках започаткованого бібліотекою інформаційно - просвітницького проєкту «Кримська світлиця», що проводиться з метою соціальної адаптації громадян України, які залишили тимчасово окуповану територію України - Автономну Республіку Крим (АРК) та пропонує до уваги  інформаційний матеріал про творчість  Шакіра Селіма, чиє  ім’я  вписане золотими літерами в історію кримськотатарської літератури.

10 квітня 2022 р. - 80 років від дня народження Шакіра Селімовича Селіма (10.04.1942–18.11.2008) - відомого кримськотатарського поета, перекладача, публіциста, класика кримськотатарської літератури.

Письменник народився в Криму. Через два роки його разом з батьками спіткала трагедія депортації. Тяжкі роки життя в спецпоселеннях Узбекистану: з голодом, хворобами, загрозою арешту і смерті,  назавжди залишилися в його дитячій пам'яті. З раннього дитинства у Шакіра Селіма виник потяг до поезії, поетичного слова. Це і визначило його подальший життєвий шлях. Він закінчує Самаркандський університет, працює вчителем,  власним кореспондентом газети у Самаркандській області, завідує відділом програм кримськотатарською мовою обласного радіо.

У 1974 році вийшла друком перша збірка його віршів «Ак'бардак» («Пролісок»).  Далі побачили світ збірочки: «Дуйгъуларым» («Мої відчуття»), 1979; «Севги алеви» («Вогонь любові»),1981; «Уянув» («Пробудження»), 1986.

1989 року Шакір Селім повертається в Крим і працює заступником редактора нової газети «Достлукъ» («Дружба»), яка друкується кримськотатарською мовою. На батьківщині письменник стає членом Кримської української письменницької організації. З 1992 року до липня 2008 року Селім очолював Раду кримськотатарських письменників Кримського відділення Національної Спілки письменників України. З 1997 року очолював редакцію літературного журналу «Йылдыз».

Ще за життя сучасники вважали Шакіра Селіма класиком кримськотатарської літератури, сам поет вирізнявся великою скромністю і багато працював. Виходять друком його збірки :«Еллерни динъле» («Слухай вітри»), 1990; збірка віршів і перекладів «Тюшюндже» («Роздуми»), 1996; «Къырымнаме» — 2006; другий том вийшов після смерті. Твори Шакіра Селіма перемагають на літературних конкурсах та фестивалях у Туреччині та Польщі. Водночас, він принципово відмовляється від отримання почесних звань у Криму.

 Шакір Селім щиро любив Україну і завжди  популяризував у світі її духовні надбання. Коли було вирішено видати книгу творів Тараса Шевченка кримськотатарською мовою він одразу відгукнувся, переклавши поему «Катерина». Також митець брав активну участь у підготовці книг: «Узакъ ве якъын Шевченко» («Далекий і близький Шевченко»), двотомного видання вибраних творів Лесі Українки «Бакъыйлы к авучындаки чечек» («Квітка на долоні вічності»), «Орман тюркюси» («Лісова пісня»).  У Кримськотатарському драматичному театрі поставили низку вистав у його перекладах, зокрема, «Одруження» Миколи Гоголя, «Макбет» Вільяма Шекспіра.

Не стало Шакіра Селіма у листопаді 2008 року. Шакір Селім залишив по собі багату літературну спадщину. Його вірші сповнені захопленням красою рідного Криму, а окремі пронизані болем за долю його стражденного народу, депортованого з Криму, котрий все ж таки зміг повернутися на свою історичну батьківщину. Селім був не лише талановитим поетом, а й чудовим перекладачем, який змусив заговорити кримськотатарською мовою твори класиків світової літератури. В 2012 році у Туреччині за підтримки Спілки письменників Євразії побачили світ дві його нові збірки віршів та перекладів.

Шакір Селім знакова постать у розвитку кримськотатарської поезії поряд з такими видатними особистостями кримськотатарського народу - як Бекір Чобан-заде та Ешреф Шем'ї-заде.

                                  

Татари куточок назвали цей — Крим,

Та довго були всі в розлуці із ним —

Жили й у вигнанні життям

з ним одним.

Хоч лихо й минулось,

вигнання й понині триває,

А світ все те бачить, а світ все те знає

І оком одним він над нами сміється,

а другим — ридає.

Аллах дарував благодатний нам край —

Ці гори, і море, і степ, і ручай...

Та злигоднів маємо ще через край.

Нас біди не давлять.

Вигнання триває, триває...

А світ все те бачить, а світ все те знає

І оком одним він над нами сміється,

а другим — ридає.

Та годі! Уже увірвався терпець,

І роздумам мрійним приходить кінець.

Конкретним ділам час сплітати вінець.

Народ мій — вигнанець.

І серце спокою не знає,

І світ весь за нас, він про нас пам’ятає,

Хоч оком одним він над нами сміється,

а другим — ридає.

Шакір Селім

 

Переклад з кримськотатарської

Данила Кононенка