Трагічні сторінки своєї історії збережемо

(Із досвіду роботи К ЗБМР» Білоцерківська міська ЦБС ім. П.Красножона»)

Історичний хроноскоп з нагоди 75-ї річниці початку примусового виселення українців з Лемківщини, Любачівщини, Надсяння, Підляшшя, Холмщини та західної Бойківщини відбувся в бібліотеці-філії №1 КЗ БМР «Білоцерківська міська ЦБС ім. П.Красножона». Історик та краєзнавець Анатолій Бондар, розповідаючи восьмикласникам БСШ №1 (класний керівник: Ніна Забуга), наголосив, що події 1944-1947 років розпочали трагічну сторінку в історії карпатського етносу. Виселені з рідних сіл на схилах Карпат у Польщі, лемки в Радянському Союзі довгі десятиліття ховалися зі своїми давніми традиціями та милозвучними піснями, зберігаючи їх лише у тісному родинному колі. В радянський час лемківська тема взагалі була заборонена 

Діти дізналися, що світ, в якому жили попередні покоління лемків, було брутально зруйновано. Крім того, лемки втратили все матеріальне, що мали: землю, ліс, худобу. З іншого боку, зазначив пан Анатолій, вони вперше масово отримали можливість здобувати освіту, до чого їх раніше не допускали. І вони скористались цим шансом. Відсоток лемків, які здобули вищу освіту, вражає. Як то часто буває з емігрантами, перше покоління на чужині зробило величезний прорив. Але щоб молодим адаптуватися в нових умовах, чимось треба було пожертвувати – своєю мовою, культурою...

Тепер їхні пісні виконуються на «Голосі країни», «Євробаченні» та стають мега-популярними хітами. Чудову колядку на вірші лемківського поета Богдана-Ігоря Антонича «Народився Бог на санях» написав Василь Жданкін, а лемківська жалобна пісня «Плине кача» стала реквіємом за загиблими на Майдані. Сьогодні тисячі лемків й досі не можуть збагнути, чому їх тоді силоміць виганяли із власного дому, а десятки тисяч родин і дотепер через стільки років шукають один одного по світах після нав’язаної їм розлуки пактом Молотова-Рібентропа.

Олена Крищенко