Урок-зустріч "Соборність душ, що служать Мельпомені"

(З досвіду роботи Славутицького ЗБІД Київської області)

День театру-це завжди радість, яку відчуваєш від зустрічі з прекрасним. Це справжня насолода, коли можна поринути в чудову атмосферу, створену на сцені майстрами своєї справи.

Напевно, складно знайти людину, яка б була байдужою до театру. Але з історією створення самого театру, на жаль, знайомі не всі.

Особливо це стосується дітей, адже для них найголовнішим є саме уявлення і гра акторів.

Тому в Славутицькому ЗБІЦ Київської області був проведений захід, присвячений  знайомству з  різними театрами  світу.  В цей день  було знайомство з японським театром.

Як і очікувалося, читачі вперше знайомилися з цією інформацією. Історія створення театру НО була для присутніх дуже цікавою, адже вони навіть не здогадувалися, що, починаючи з 14 століття і до наших днів, головний герой веде оповідання на архаїчній  мові, а відсутність декорацій тільки підсилює філософське значення. 

Маски є головним атрибутом, причому вони не являють того чи іншого персонажа, а тільки відображають емоції. Почуття смутку і радості, гніву і смиренності створюються за рахунок гри світла, нахилів голови, композицій мовного хору і музичного супроводу.

Театр НО побудований на уяві глядачів, і в цьому його унікальність.

Читачі переглянули фрагмент театральної вистави цього театру, який залишив їх в повному нерозумінні. Глибокий сенс юні глядачі, звичайно ж, не змогли вловити, а "бездіяльність" актора, його маленькі кроки по сцені, незвичайний речитатив, здалися їм дивними й одночасно кумедними.

Після знайомства з таким своєрідним театром НО, Кабукі викликав у читачів масу позитивних емоцій. Його акти, в яких поєднані  вірші, пісні і танці, дуже сподобалися глядачам. Особливо здивувало те, що чоловіки грають жіночі ролі. А чому існує така традиція, читачі дізналися з розповіді про історію створення цього театру.

Кабукі втілює буддистські ідеї про винагороду страждущій  людині і неодмінне покарання лиходія. Ця ідея здалася глядачам дуже близькою, тому і фрагмент п'єси дуже сподобався.

Сюжет про Бунраку (ляльковий театр), був зустрінутий дуже весело. Читачі переглянули сюжет, як виготовляються ляльки і як ними керують 3 людини. Здивувало те, що всі частини тіла ляльок дуже рухливі, і встановлюються вони на спеціальну раму.

Учасники заходу дізналися, що найголовніший в цих шоу є гідайю-читець, який не тільки виконує монологи і діалоги, але ще й видає необхідні звуки, шуми, скрипи.

Читачі так занурилися в атмосферу японського театрального мистецтва, що не помітили, як пролетів час.

Всі присутні на заході ввібрали всю інформацію як губки і впевнено повторили назви всіх видів японського театру. Дивлячись на їхні радісні обличчя, було зрозуміло, що тема знайшла відгук в їхніх серцях, а, значить і розбудила  цікавість до прекрасного. А все це разом дає нам натхнення і сили творити добро і дарувати радість оточуючим.

Кропта О.В, 

завсектором клубної 

роботи Славутицького ЗБІЦу

Київської області.