Презентація книги В. Сікевича

(З досвіду роботи Таращанської РЦБС Київської області)

ХХ століття ознаменувалось важкими випробуваннями і самовідданою боротьбою українського народу за незалежність. Початок цій боротьбі поклала Українська революція 1917-1921 р.р. Вона розпочалася в умовах потрясінь, які охопили Російську імперію у березні 1917-го. Ключовим її рушієм був український народ і його політична еліта, що еволюціонувала від ідей політичної автономії та федерації до усвідомлення власної державної незалежності. Одним із таких політичних і військових лідерів цих подій був наш земляк, Володимир Сікевич, генерал-хорунжий, командир Слов’янської групи Армії УНР. 

Нещодавно побачила світ книга мемуарів Володимира Васильовича «Донецький бліцкриг», опублікована у видавництві «Zалізний тато». Це частково репринтне видання «Сторінок із записної книжки» генерала, що були видані протягом 1941-1951 років в  еміграції. Презентували його таращанам видавець та автор передмови Олексій Бешуля і доброволець, філантроп Юрій Сиротюк. 16 червня читальна зала Таращанської районної бібліотеки була переповнена вщерть  бажаючими довідатись  про життя відомого земляка. Варто подякувати правнучці генерал-хорунжого Наталії Сікевич за надане ексклюзивне право на друк його споминів, завдяки чому таращани змогли перенестися в часі на сторіччя назад та дізнатися подробиці звільнення Донеччини від більшовицьких найманців непересічним полководцем.

Про майбутнього автора «донецького бліцкригу» розповів на зустрічі краєзнавець Леонід Лащенко. Перед читачами постали родинні світлини та фотографії різних періодів життя  Володимира Сікевича. Народився він у родині барона Василя Сікевича, провідника таращанського дворянства. Після закінчення гімназії здобув військову освіту, навчався у Володимирівському Київському кадетському корпусі та Київському піхотному юнкерському училищі. Службу розпочав у 131 піхотному Тераспільському полку ад’ютантом командира роти, заступником командира батальйону. Мав кілька нагород за участь у Російсько-японській війні. Під час Першої світової війни полковник Володимир Сікевич – командир полку, згодом – тридцять шостої піхотної бригади. Нагороджений п’ятьма орденами і Золотою Георгієвською зброєю. У 1917 році йому було присвоєно військове звання генерал-майора.

Як і більшість інших офіцерів тодішньої російської армії Сікевич різко негативно поставився до більшовицького перевороту. Уже в грудні 1917 він присягає на вірність Україні. Свідомий вибір, що заслуговує поваги. Адже, маючи тридцять років армійської служби за плечима, він зберіг національну ідентичність.

На початку 1918 року В. Сікевич був призначений командиром одного з підрозділів, створеного Симоном Петлюрою, Гайдамацького коша Слобіцької України, який згодом трансформується у Запорізьку дивізію, потім корпус армії УНР. З приходом до влади гетьмана Павла Скоропадського Володимир Сікевич висловив йому свою підтримку. У період Гетьманату військові частини під командуванням генерала Сікевича охороняли східний кордон України.

Згодом Володимир Сікевич був призначений заступником голови Військово-санітарної місії у справах українців-військовополонених у Європі і виїхав до Австрії, де очолив репатріаційну комісію та водночас формував з колишніх  військовополонених підрозділи для Армії УНР, пізніше призначений представником Червоного Хреста та комісії у справах військовополонених в Угорщині, офіційним і повноважним послом УНР в Угорщині. У 1924 році Сікевич з родиною виїжджає з Будапешта і переселяється до Канади. Був організатором і керівником ветеранських організацій вояків Армії УНР, головою Ради Хреста Симона Петлюри. Помер  1952 року.

Зі сторінок книги «Донецький бліцкриг» постають образи українських військовиків, описи бойових дій, поетичні пейзажі українського степу та політичні події, що мали визначальне значення для перебігу Національно-визвольних змагань. Автор позбавив свої оповідання  архівної сухості та надає власному творінню яскравого художнього забарвлення, підкресленого колоритною українською мовою початку двадцятого століття. Новизною видання є хронологічне впорядкування авторських оповідань.

Закінчився захід покладанням квітів до пам’ятного знаку Володимиру Сікевичу та десяти воїнам армії УНР, які поклали голови на алтар самостійності держави нашого великого народу  під час Перших визвольних змагань 1917-21 років.

Ратушна О.,

 директор Таращанської РЦБС

Київської області