ДЗВОНИ НЕБЕС ЖАЙВОРОВИХ

 З досвіду роботи Велико-Пріцьківських сільської 

бібліотеки та історико-краєзнавчого музею Кагарлицького району Київської області

      Шукати центр землі не треба –

Він тут, поміж полів широких,

У цих струмочках синьооких,

Під Дубровським прозорим небом.

Його вартують осокори,

Що кронами спиняють хмари

В затишку батьківського яру.

Він звідси й не рушав ніколи.

Н. Вернигора

Такими трепетними, сповненими любові словами вірша талановитої землячки, письменниці Ніни Вернигори, розпочала літературно - музичну зустріч з нею у затишній світлиці Великопріцьківського сільського історико-краєзнавчого музею Кагарлицького району Київської області завідуюча сільською бібліотекою Ільченко Валентина Іванівна. Сценарій заходу майстерно підготувала Надія Вегера-Предченко – молодший науковий співробітник Велико-Пріцьківського історико-краєзнавчого музею.

Переповнена зала ледве вміщала всіх бажаючих поспілкуватися з видатною гостею. Прибули на мистецьке свято також: начальник  Кагарлицького районного відділу культури і туризму, національностей та релігій Кагарлицької РДА Любов Віталіївна Карпів, провідний методист по бібліотечній роботі Антоніна Петрівна Коршунова, талановитий композитор, наставник, керівник вокальної студії «Октава» Кагарлицького районного центру дитячої та юнацької творчості Борис Миколайович Родина зі своєю дзвінкоголосою вихованкою Олександрою Осадчою, духовна наставниця української школи батьків-матерів, відома поетеса Антоніна Іванівна Литвин, директор Ржищівського музею образотворчого мистецтва ім. Івана-Валентина Задорожного Наталія Володимирівна Кордак, учителі та учні Великопріцьківської школи, жителі села та всі, чиє гаряче серце чутливою струною озивається на неповторність рідної землі, на красу душі людської, яка здатна переливати святу любов до прабатьківських джерел у щемкі рядочки своїх віршів.

 Ніна Миколаївна Вернигора - доцент  кафедри видавничої справи інституту журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка, кандидата наук із соціальних комунікацій, член національної Спілки письменників та Спілки журналістів України. 

Про все це йшлося під час зустрічі з уже відомою письменницею. Ніна Миколаївна відповіла на численні запитання учасників зустрічі, розповіла про свій життєвий і творчий шлях, що почався колись «в затишку батьківського яру». Там  вузенька стежечка майбутньої поетеси заплелася в мальовничу магію рідного дивосвіту, десять років водила русокосу дівчинку до Великопріцьківської середньої школи та й переросла у широку дорогу, відкривши їй цілий світ. Про свої перші літературні спроби дівчина заявила ще в школі: писала сценарії до шкільних свят, вірші, мріяла про філологічну освіту. Та шлях до омріяної мети був повен нелегких випробувань. Закінчивши десятирічку, подала документи до Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Та перша спроба стати його студенткою виявилася невдалою. Тож здобувати ключі до літературної брами довелося працюючи на різних, не завжди жіночих, роботах, зокрема, на Київському мотоциклетному заводі. Та все ж при першій можливості стала відвідувати літстудію. А невдовзі з’явилися і перші публікації в заводській газеті  «Трибуна робітника». 

Тоді це була ще досить несмілива спроба донести суть своєї поетичної творчості до читача. Але яким подарунком долі для юної поетеси стали схвальні відгуки на прочитане її колег по роботі та знайомих! Це додавало впевненості й сил. Відтоді – де б не працювала, не розлучалася з Музою. Все частіше й частіше бралася за перо. Поезії Ніни Вернигори одна за одною з’являлися в газетах, журналах, часописах. Зі своїми щирими віршами ділила  радість і смуток, плекала мрію й долала крутосхили життя. А одного разу зрозуміла, що творче слово – це її доля. Тож, коли в 1996 році отримала запрошення на редакторську роботу  від керівництва дитячого журналу «Пізнайко», не вагалася ні хвилиночки. Як згодом покаже час, це був рішучий крок і початок нового творчого життя за покликанням. 

Потім  було чимало знакових подій: вступ до омріяного вишу, паралельна робота в журналі  «ARTLINE», вихід друком перших книжечок «Відлуння маминої пісні» та «Чому корови не літають», співпраця з «Українським радіо» та видавництвом «Літера», робота редактора у видавництві «Бібліотека українця» та головного редактора дитячої газети «Веселка», викладацька діяльність, вступ до Національної спілки письменників України та багато іншого. Від Інституту журналістики Ніна Вернигора отримує пропозицію відкрити та очолити видавничий відділ, з чим вона блискуче справляється та опиняється там, де завжди мріяла бути, - у видавничій стихії. Стає відповідальним секретарем семи наукових періодичних видань та трьох студентських редакційних колективів. І паралельно з цим ні на мить не полишає творчу діяльність. Солідний письменницький багаж поповнюється новими напрацюваннями.

 Творчий здобуток Н. Вернигори, крім згаданих вище, налічує ще чимало поетичних та прозових друкованих видань: «Василь Дурдинець – міністр, політик, людина», «Полиновий дзвін», «Обличчям до святих небес», навчальний посібник «Загальна і спеціальна бібліографія», чимало інших праць. Особливе місце у своїй творчості Ніна Вернигора відводить написанню творів для дітей. Так одна за одною виходять книжечки «Веселі загадки», «Веселые загадки», «Лети, лети, джмелику», «Стрибав цапок», «Джерельце», «Мавпочка Моллі» та інші.

Тож, не дивно, що під час зустрічі свої щонайтепліші вітання шановній землячці принесли найменші великопріцьківчани разом зі своїми наставниками. Маленькі чомучки з дитсадочка «Яблунька» читали вірші поетеси, казали їй привітальні слова та вручили власноруч виготовлену святкову листівку.

Будучи очільником творчого об’єднання «Нове слово», яке, діючи під патронатом Національної спілки письменників України збирало під своє крило обдаровану молодь, Ніна Вернигора опікується також діяльністю літературної студії в стінах рідної Великопріцьківської школи. Результатом цієї роботи стали кілька збірочок учнів школи. Про це розповіла керівник шкільної літстудії, учитель української мови та літератури Світлана Іванівна Коробенко. Вона та завуч школи Інна Миколаївна Довгопола прочитали кілька віршів Н. Вернигори. Учні школи також читали вірші письменниці та дарували їй пісенні вітання, дякуючи за плідну співпрацю. А колишня літстудійка Ніна Іванівна Сірик із хвилюванням розповіла про роботу літстудії та подякувала наставниці за допомогу у виданні  поетичної збірочки «Живу тобою». 

Тепло вітали шановну гостю на рідній землі також начальник Кагарлицького районного відділу культури і туризму, національностей та релігій Кагарлицької РДА Любов Віталіївна Карпів, великопріцьківський сільський голова Олександр Артурович Микитянський, письменниця Антоніна Іванівна Литвин. А композитор Борис Миколайович Родина разом зі своєю вихованкою Олександрою Осадчою подарував письменниці три пісні на її вірші.

З творами Ніни Вернигори учасників зустрічі «знайомила» тематична викладка літератури, підготовлена для цього заходу завідуючою Велико-Пріцьківською сільською бібліотекою.

Всі учасники заходу щиро дякували дорогій землячці Ніні Вернигорі та присутнім гостям за приємне, тепле спілкування. А вона обдаровувала всіх своїми книгами та дякувала за увагу. Із затишної світлиці сільського музею кожен поніс у своєму серці краплинку світла і тепла.

                Надія Вегера-Предченко,

молодший науковий співробітник 

Велико-Пріцьківського історико-краєзнавчого музею

Кагарлицького району Київської області