КЗ КОР "Київська обласна бібліотека для дітей" (генеральний директор: М. Зніщенко) продовжує цикл заходів "Кримська світлиця", що проводиться з метою соціальної адаптації громадян України, які залишили тимчасово окуповану територію України - Автономну Республіку Крим (АРК).

Чужинці заходять

До вашого дому

Всіх убивають, хоч кажете

Ми невинні

Невинні

Де розум ваш?

Людство плаче

                            Джамала

18 травня виповнюється 76 років з початку депортації радянським режимом кримських татар з їхньої історичної батьківщини – Криму. В цей день в Україні і світі відзначають День пам'яті жертв  геноциду кримськотатарського народу та День боротьби за права кримськотатарського народу. Згідно з постановою Верховної Ради України №792-VIII від 12.11.2015 року, депортація кримських татар 1944 року визнана геноцидом.

11 травня 1944 року Державний Комітет Оборони CPCP ухвалив постанову № ГОКО-5859 про депортацію кримських татар, за підписом Йосифа Сталін. І вже в вранці 18 травня 1944 року – у домівки кримчан  прийшли люди зі зброєю. Тисячі бійців військ НКВС обходили усі помешкання і оголошували ультиматум: у найкоротший час взяти все необхідне, дітей і немічних старих, повантажитися на вантажівки і під конвоєм їхати до залізничних станцій. Тих, хто чинив опір, за свідченнями очевидців, розстрілювали на місці. Кримських татар, які змогли сховатися і залишитися, все одно виселили під час депортації вірменів, болгарів і греків 27—28 червня 1944 року. Майно, що залишилося на півострові, пізніше описували і здебільшого передавали переселенцям з Росії та України.

Більшу частину депортованих було виселено до Узбекистану та прилеглі райони Казахстану і Таджикистану, невеликі групи було відправлено в Марійську АРСР , на Урал і в Костромську область. Такий переїзд змогли пережити далеко не всі – дорогою загинули близько 8 тис. людей, здебільшого літні люди і діти. Найчастіше помирали від спраги і тифу. Деякі із них сходили з розуму, не витримавши страждань. За даними національного руху кримських татар, у перші 4 роки депортації  загинуло 46,2 % (за офіційною статистикою - 23 %, тобто 44,9 тисячі) осіб.  

У телеграмі на ім’я Сталіна НКВС прозвітувало про виселення 183 155 осіб. В основному, це були жінки, діти і люди похилого віку. Бо ж чоловіки в цей час воювали на фронтах Другої світової війни у лавах Радянської армії. Самі кримські татари нарахували 423 100 депортованих.

Більшість депортованих опинилися в спецпоселеннях, які були оточені воєнізованою охороною з блокпостами, а територія огороджена колючим дротом. Людей використовували як дешеву робочу силу і відправляли обробляти поля, працювати на шахтах та будівництві, на заводах і фабриках.

Залишити спецпоселення без дозволу НКВС було неможливо, бо за це загрожувало 20-річне ув'язнення.  Статус всіх депортованих – "спецпереселенців", які мали жити у нових поселеннях встановлювався довічно. Стосунки з місцевими жителями складалися досить непросто. Наприклад, в Узбекистані ще до прибуття татар серед місцевих розпалили ненависть, переконавши людей, що прибувають зрадники і вороги народу.

Освіту татари все ж могли здобувати, але виключно російською мовою. Будь-які публікації кримськотатарською було заборонено аж до 1975 року, а з енциклопедій, навіть, вилучили статті про кримських татар. Крім того, Кримський півострів зазнав і "топонімічних репресій": міста, села, гори і річки позбулися своїх кримськотатарських, грецьких або німецьких назв і отримали нові –  російські. Не зазнали топонімічних репресій такі міста, як Бахчисарай, Джанкой, Саки, Судак, і село Ішунь. Було знищено всі татарські пам'ятники, книги і рукописи, навіть, томи Леніна і Маркса, перекладені кримськотатарською. Мечеті переобладнали під магазини й кінотеатри.  

Число спецпереселенців поповнилось ще і у 1945 році, коли, по закінченні війни солдати й офіцери, які воювали з фашизмом, теж були оголошені "зрадниками" і направлені на заслання, до своїх сімей. У спецпоселеннях і без права повернутися до Криму татари перебували, поки не настала доба хрущовської десталінізації. Але і тоді уряд тільки пом'якшив умови життя, залишивши звинувачення в державній зраді.

На протязі всіх років депортації кримські татари активно боролися за свої права та  повернення на рідні землі. І їхні зусилля були не марні. Поступово  їм вдалося  розширити свої права. 5 вересня 1967 р. Президія Верховної Ради СРСР  своїм Указом скасовує звинувачення в зраді кримських татар. При цьому заборона на повернення до Криму діяла до 1989 року.

14 листопада 1989 р. Верховна Рада СРСР  прийняла Декларацію "Про визнання незаконними і злочинними репресивних актів проти народів, підданих примусовому переселенню, і забезпечення їх прав", а 7 березня 1991 року – Постанову „Про скасування законодавчих актів у зв’язку з Декларацією Верховної Ради СРСР від 14 листопада 1989 року "Про визнання незаконними та злочинними репресивних актів проти народів, які зазнали примусового переселення, та забезпечення їхніх прав".

Повернення кримських татар до Криму набуло масового характеру, починаючи з 1987 р.  На початку 1990 рр. кримські татари стали третьою за чисельністю етнічною групою Криму. Трагічна правда про події  депортації   зберігалась та передавалась із покоління в покоління кримських татар. КЗ КОР "Київська обласна бібліотека для дітей" представляла режисерів, які засобами кіно,  розповіли світу про трагічні події 1944 року.

http://child-library.kiev.ua/index.php/bibliotechni-budni/2880-kz-kor-kijivska-oblasna-biblioteka-dlya-ditej-prodovzhue-tsikl-zakhodiv-krimska-svitlitsya-shcho-provoditsya-z-metoyu-sotsialnoji-adaptatsiji-gromadyan-ukrajini

В цьому матеріалі КЗ КОР "Київська обласна бібліотека для дітей" представляє цю трагічну тему, відображену в живопису. Це творчість відомого кримськотатарського художника Рустема Емінова.

Його заслуга в кримськотатарському, українському і світовому образотворчому мистецтві полягає в тому, що він першим з художників звернувся до теми депортації кримськотатарського народу і створив цілісну художню панораму народної трагедії.

Митець народився в 1950 році, в Ташкенті, в місцях вигнання його сім`ї. Його батьками були художник Кязім Емінов і майстер з розпису тканин Есма Абібуллаєва. Емінов начався на відділенні художньої графіки Ташкентського державного педагогічного інституту імені Нізамі, де згодом працював викладачем. Рустем Емінов з 1975 брав участь більш ніж в 80 художніх виставках в Узбекистані і за кордоном. Був учасником першої виставки кримськотатарських художників в Криму, яка відбулася в 1990 році. Полотна зберігаються у Державному музеї мистецтв у Ташкенті, Кримському Художньому музеї (Сімферополь), Меморіальному будинку-музеї І. Гаспринського (Бахчисарай).

Головна тема творчості художника – примусове виселення кримських татар. Його цикл картини  "Унутма" ("Пам'ятай") - трагічний за змістом. З одного боку, це художня сага про трагедію, а з іншого - своєрідний документ, який свідчить, що цей злочин був насправді геноцидом для його народу.

КЗ КОР "Київська обласна бібліотека для дітей" пропонує познайомитись з  картинами Рустема Емінова.

Світлана Нікольська,

головний методист КЗ КОР КОБдД