26 квітня в календарі Організації Об’єднаних Націй - МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ РАДІАЦІЙНИХ АВАРІЙ І КАТАСТРОФ. 

26 квітня для України на всі покоління - ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ. Чорним та гірким болем увійшов цей день в історію українців і всього людства. І ось уже 34 роки ця невигойна рана ятрить нашу землю. 

На всіх мовах світу "Чорнобиль" звучить однаково, і в Європі, і в Азії - означає донині одне і те ж: знак біди і тривоги. Адже це наймаштабніша екологічна та техногенна трагедія. Разом з тим, це місце найвищого жертовного подвигу сотень тисяч ліквідаторів наслідків аварії. Чорнобильський смерч забрав життя багатьох людей, продовжує завдавати шкоди здоров'ю мільйонів українців. Наслідки цієї трагедії відчуватимуть на собі ще не одне майбутнє покоління.

Минуть роки і десятиліття, а чорний день Чорнобильської трагедії все одно хвилюватиме людей – і тих, кого він зачепив свої недобрим крилом, і тих хто народився далеко від покривдженої землі. 26 квітня завжди об’єднуватиме всіх живих одним спогадом, однією печаллю, однією надією. 

Врятований світ – найкращий пам'ятник тим, хто загинув у чорнобильському пеклі.  Пам’ять не має строку давності. У наших серцях, у серцях прийдешніх поколінь мають завжди жити імена тих, хто собою захистив світ від атомного лиха, хто передчасно пішов від нас, уражений Чорнобилем.

Схилімо голови, вклонімося їм низько і пам`ятаймо…

"Ми сприймаємо Чорнобиль в примарному світлі Полин-Звізди, ми бачимо його крізь призму деформованого вибуху реактора. Нам нав’язали схему розуміння ситуації і ми вже звично сприймаємо Чорнобиль лише в його атомно-енергетичному контексті. 

А у нього ж є інший, свій питомий контекст. Історичний, звичаєвий, культурний, природничий, мистецький.

Наша дозована свідомість і досі ще не осягла – що втрачає людина, що втрачає народ, що втрачає ціле людство з втратою такого Чорнобиля... Назвімо речі своїми іменами. Для когось це "зона отчуждения". Для когось криміногенна зона. Для когось експериментальний полігон для "отечественной науки".

Для нас це батьківщина. Це зона національної трагедії" - писала ЛІНА КОСТЕНКО

Саме так, як трагедія батьківської землі, сприймаються картини, присвячені Чорнобильській катастрофі, написані художником з Київщини ВАСИЛЕМ ПЛАТОНОВИЧЕМ СКОПИЧЕМ. 

Василь Платонович - український митець (художник, музикант, столяр-червонодеревник), лауреат всесоюзних виставок народного самодіяльного мистецтва (1975-80), заслужений майстер народної творчості України (1986), лауреат премії ім. К. Білокур (1991), член Національної спілки майстрів народного мистецтва.

Народився в селі Макарівка Іванківського району на Київщині. Тут навчав дітей у місцевій музичній школі. Захоплювався малюванням.

Вплив на його художню творчість мали знані земляки-народні художниці України і лауреати Державної премії  ім. Т. Шевченка Марія Примаченко та Ганна Верес, народна художниця Ганна Собачко-Шостак, та всесвітньо відомі особистості Анрі Руссо, Вінсент ван Гог. Спираючись на їх творчість, художник знайшов  свою особливу манеру художнього письма. 

Музикант за освітою, він і фарби сприймає як музику. І тому так гостро й боляче відчув художник чорнобильську катастрофу, трагедію Чорнобильщини в житті своїх земляків-поліщуків. В 1986 році Василь Скопич створює цикл картин "Зірка Полинь", де мовою символів та алегорій відображає життя людей на враженій радіацією землі та застерігає від бездумного втручання в природу. 

Після 1986 року художник створив другий (як він називає), чорнобильський цикл "Зірка Полин". Кожна картина цього циклу — це застереження від необдуманих дій в часи стрімкого науково-технічного прогресу. Ці картини були представлені а Національному музеї "Чорнобиль", а в 1994 році Чорнобильський цикл експонувався в Данії.

Роботи Василя Скопича зберігаються в Національних музеях України, Іванківському краєзнавчому музеї та Яготинській картинній галереї в Київській області, в приватних колекціях в Україні та за кордоном.

КЗ КОР "Київська обласна бібліотека для дітей" ПРЕДСТАВЛЯЄ ОКРЕМІ РОБОТИ ВАСИЛЯ СКОПИЧА З ЙОГО ЦИКЛУ КАРТИН "ЗІРКА ПОЛИН". 

Детальніше з творчістю художника можна познайомитись за посиланням:

https://vskopych.at.ua/index/coment_rus/0-4

Світлана Нікольська,

головний методист 

КЗ КОР «Київська обласна бібліотека для дітей»