18 квітня 2014 р. № 4/3

До директорів обласних бібліотек для дітей,
районних бібліотек Київської області
Голові Президії профспілки працівників культури України
п.Л.Ф.Перелигіній

Події, що відбуваються на східних та південних землях - територіях України, не залишають нікого бути байдужими. Одурманена російсько-кисєльовською пропагандою, левова частка мешканців південно-східного регіону України, "несе" такі нісенітниці, щодо "хрестових походів" до них, так званих, "бандерівців", що диву даєшся як швидко телевізійний ящик прозомбував мізки людям. Хоча, як на свідомих, і, головне освічених людей, збагачених життєвою практикою, вплинути таким "кисельовсько-жириновським" способом дуже важко. Ми пам'ятаємо ті часи, коли із надр КДБ в Росії випливала у велике плавання ЛДПР, а в Україні - "Біле братство" Кривоногова і т.д. і т.п. Всі ці явища стали можливими при умові дискримінації бібліотек і бібліотечної справи, як в Росії, так і в Україні. Різниця лише в тому, що в Росії бібліотеки були зациклені на російському шовінізмі та на гегемонізмі "переможця" у другій світовій війні, а в Україні на "оптимізаціях".

На загальному фоні активізації роботи громадських організацій на зразок УБА (Українська бібліотечна асоціація) - бібліотеки в Україні зазнали, на мою думку, репресій у вигляді скорочень бібліотекарів, переведення їх на 0.2; 0,3; 0,5 посади; об'єднань бібліотек з клубами, шкільними бібліотеками, просто закриттями за вироком як недоцільні та затратні установи, а також репресій у вигляді нехтування поповнення книжкового фонду бібліотек українськими книгодруками, періодичними виданнями, яка мала би на меті виховувати населення Сходу і Півдня України на найкращих зразках українського патріотизму, української національної ідеї, яка б могла об'єднати всі куточки областей України.

Сьогодні Україна пожинає плоди "репресій проти бібліотек, міських, районних та обласних бібліотек у вигляді вирощених на теренах країни "тітушок", "гопників" різного виду, криміналу та рекету при владі, тощо. В Україні бібліотеки в багатьох селах та містечках були доведені до стану, так званої "розбудови", тобто закриття, непотрібності місцевим князькам та царькам, різного ступеня "депутатикам" від народу. Як не скорботно, але слід признати, що ніякий бібліотекар, працюючий на 0,2-0,3; 0,5 посади не стане прищеплювати патріотичні навички користувачам бібліотек. Бібліотекарі  злидарі, будучи високодуховними людьми змушені більше думати про хліб насущний.

Все це я згадав для того, щоб ті, хто прийшов на зміну владі, яку зміг змести майдан, не наступили на ті ж самі репресивні бібліотечні граблі, а взялися за втілення європейських стандартів в практику роботи українських бібліотек, в тому числі і по оплаті праці бібліотекарів аж не за кількісними показниками по оплаті праці "як кількість книговидач, кількість читачів".

Також новій (старій) владі слід гарненько подумати на кого їм прийдеться спиратися на місцях і через кого їм проводити політику за національну і територіальну єдність України, через які установи культури слід пропагувати європейські стандарти життя, євроазійські стандарти, або взагалі робити з людей споживачів-користувачів із рабською психологією.

Такі думки народжуються не на пустому місці. На сторінку нашої Асоціації для вашого вивчення виставлені листи-повідомлення Міністерства фінансів України, Президії Профспілки працівників культури України, які висвітлюють питання виплати надбавок бібліотекарям за рішеннями "нової" влади. Ці листи "Президії" та відповіді на них, нам бібліотекарям, мало чого дають корисного, але знати їх зміст нам дуже потрібно.

І про останнє.

25.03.2014 року виходить Постанова Кабінету Міністрів України № 89 "Про внесення змін до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2009 року № 1073", так званої "тимошенківської" надбавки. В результаті доповнення відбулися такі зміни: "слова у розмірі 50 відсотків посадового окладу" замінені словами "у граничному розмірі". В результаті доповнення з'являється текст "Конкретний розмір надбавки встановлюється керівником установи, закладу, організації у межах фонду оплати праці".

Висновок: "тимошенківська" надбавка № 1073 "за особливі умови праці" із квітня 2014 року набрала нового змісту і підходу до її виконання.

Як на мене, ці зміни є слушними і підхід до її встановлення повинен був би бути з самого початку її дії диференційованим, бо є велика різниця працювати з фондом бібліотек від 100 тис. примірників і 3-5-10 тис. примірників, і як слушно зазначено у листі Мінфіну України № 31 0713005 ці зміни "створять умови для гнучкого стимулювання працівників бібліотек".

Виходячи з вищевикладеного, надбавки бібліотекарям згідно постанов Кабінету Міністрів України № 745 і № 89 можуть встановлюватися в будь-яких розмірах, але не більше 50 % посадового окладу в межах фонду оплати праці.

З повагою
Президент Української асоціації
працівників бібліотек для дітей
М.П.Зніщенко