P.S. Ще раз про конкурс "Кращий читач року". Змушений нагадати публікацію у часопису "Вісник Книжкової палати" за 2008 р. № 8 під назвою "На чий імідж працюємо?! Якого конкурсу Вам ще не вистачає, панове бібліотекарі дитячих бібліотек?". Що змінилося?! Висновки робіть самі… Маю змогу процитувати дещо з листа п. О.Коваль, направлений мені 16.01.2014 р. без своїх коментарів.

Директорові бібліотеки

Шановні колеги,

… Ще однією причиною, яка змусила нас перенести початок конкурсу, стала неочікувана відмова кількох обласних бібліотек від його проведення. Ми повідомили про це відповідальних працівників Міністерства культури, які запевнили, що до кінця наступного тижня директори всіх обласних бібліотек отримають інформаційного листа від Міністерства культури про те, що конкурс включений до плану Міністерства і за його проведення потрібно буде звітуватися. Ці відмови, в свою чергу, викликали затримку всеукраїнської рекламної кампанії, адже ми не могли дозволити собі інформувати про конкурс дітей в тих областях, де бібліотекарі не хотіли його проводити.

На чий імідж працюємо?! Якого конкурсу Вам ще не вистачає, панове бібліотекарі дитячих бібліотек?

Микола Зніщенко,
директор Київської обласної бібліотеки для дітей, кандидат історичних наук, заслужений працівник культури України

Починаючи з грудня 2005 р., до обласних бібліотек для дітей України ви Національної бібліотеки України для дітей надходять Положення про проведення чергового за номером конкурсу "Найкращий читач року", в його пунктах 1.3 — 1.6 тлумачаться засади цього конкурсу. Ознайомившись із змістом Положення про конкурс, змушений прийти до думки, а саме, на кого обласні бібліотеки для дітей в Україні впряглися працювати, або на чин імідж ми, бібліотекарі України, працюємо. Лист від організаторів "Форуму видавців" за .V® 10210 від 05.11.2007 р. ще зміцнив думку, бо в ньому лише один раз згадується НБУ для дітей, з якою ГО "Форум видавців" проводить Всеукраїнський конкурс "Найкращий читач року".

Особисто я не побачив у тексті цього Положення навіть натяку на те. що результати конкурсу "Найкращий читач року" сприятимуть поліпшенню громадської та державницької політики щодо розвитку спеціалізованих бібліотек для дітей в Україні, а також піднесенню на новий щабель соціального статусу та престижу професії бібліотекаря в капіталістичній Україні. Хтось дуже кмітливий спритно заклав у Положенні нерівні права та обов'язки сторін. Наприклад, у п. 1.6 написано, що "конкурс має відбутися не менше ніж у 75% наявних бібліотек для дітей", а також що до нього "має бути залучено 50% сільських бібліотек". В той же час відповідно до цього Положення, в ньому мають брати участь лише 20% шкільних бібліотек, а всі інші інституції від Міносвіти та науки лише "долучаються за бажанням".

Виникає прозаїчне запитання "для кого і для чого проводиться цей конкурс та чому організаційно-керівну роль у конкурсі НБУ для дітей віддали громадській організації "Форум видавців"?

На мою думку, цей конкурс правильніше було б вважати суто бібліотечним конкурсом і мав би він проводитися під патронатом Національної бібліотеки України для дітей та громадської організації під назвою "Асоціація дитячих бібліотек України". Всі інші юридичні особи, різні громадські організації можуть брати участь у конкурсах тільки на правах спонсорів і тільки на обопільно прийнятних та рівноправних умовах, і аж ніяк не диктувати обласним бібліотекам для дітей України свої незграбні, а ще простіше — непрофесійні вимоги.

Після проведення в Київський обласній бібліотеці для дітей заключного туру на звання "Найкращий читач року" та особистого спілкування з керманичами ГО "Форум видавців" у мене виникло бажання розібратися, чи так вже й потрібен цей конкурс обласним бібліотекам при всій завантаженості бібліотечних працівників. Скільки можна вже тлумачити, що обласна, районна, міська, сільська бібліотеки фінансуються та утримуються за рахунок місцевого бюджету, тільки за кількісними показниками провадиться оплата праці їхніх співробітників, а саме за кількістю читачів, кількістю книговидач, а не за кількістю проведених конкурсів чи соціологічних досліджень. От коли у вітчизняному законодавстві буде передбачена доплата за участь у масових заходах та конкурсах, тоді бібліотекарі залюбки будуть займатися їхньою організацією. А поки що мої колеги працюють на кількість читачів та кількість книговидач, за що й отримують зарплату.

На це й мають звертати увагу колективи бібліотек у цей час соціальних та економічних потрясінь. Участь у конкурсі кількості читачів бібліотекам для дітей не збільшить, безпритульність та бездоглядність, бомжування дітей в Україні не зменшить. Безпритульні та бездоглядні діти бібліотеки не відвідують, бо їм не до читання, у них інші проблеми та інтереси. Бібліотекам для дітей та їхнім колективам є над чим працювати для піднесення у суспільстві престижності професії бібліотекаря і без участі у подібних додаткових, необов'язкових для бібліотек заходах.

На всіх зібраннях, що проводили керманичі ГО "Форум видавців", а саме, в червні 2007 р. в Українському домі у м. Києві та у м. Львові у грудні 2007 р.. виносилися на порядок денний питання, на мою думку, висмоктані із пальця. Наприклад, на київському ставилося питання про проблеми читання дітей. Бібліотекарі-практики давно визначили для себе і знають, як з такими проблемами боротися. Від залучених до участі у цьому семінарі науковців із державних інститутів педагогіки і психології бібліотекарі користі ніякої не мали. Пропозиції бібліотекарів сприймалися педагогами зверхньо, з певною нервозністю через нерозуміння обговорюваних на зібранні нібито бібліотечних проблем. Склалося враження: ці люди ще не отямилися, що вони знаходяться в країні, де все тепер буде відбуватися за законами капіталістичного суспільства, в якому людина людині не брат і не друг...

Сцени його жорстокого життя яскраво описали в творах О. Генрі, Д. Лондона, М. Твена, Д. Ґолсуорсі, П. Мирного, І. Франка та інших.

Саме таке суспільство сьогодні розбудовується в сучасній буржуазній Україні! Саме повагу до пана, до землевласника, до капіталіста, до буржуя-депутата сьогодні закликають виховувати у дитини-читача із бідних та незаможних прошарків суспільства. За що боролись, на те напоролись. Нині відбувається перехід від розвиненого соціалізму (до 1991), до вищої стадії розвитку суспільства — капіталізму (після 1991 р.).

На зустрічі у м. Львові в грудні 2007 р. бібліотекарі обласних бібліотек зіткнулися із необізнаністю фахівців від педагогічної науки щодо технічного стану сучасних бібліотек для дітей, а також з тим, чим займається сьогодні сучасний бібліотекар у сучасній капіталістичній бібліотеці.

Сталося те, що сталося. Бібліотечні фахівці щиро пожаліли таких науковців і зайвий раз пересвідчившись у тому, що педагогічна наука залишилась зашореною більшовицькою наукою в багатьох аспектах і сильно відстає від бібліотечної сучасної науки, а також від прогресивних і гу-маністичних ідей засновниці першої бібліотеки для дітей в Україні Д. Доброї, яка заклала педагогічні аспекти в бібліотечну діяльність якраз на початку XX ст., коли капіталізм в Україні набирав потужний хід. Єдине з ким було цікаво спілкуватися на цих зібраннях, так це з деякими фахівцями від видавництв, що розуміються на стані речей. Доля бібліотек і видавців у буржуазній, капіталістичній Україні — однакова. Хто пристосується і сприйме капіталістичні правила гри, той і виживе.

Світлим і святковим для бібліотечної Київщини видався день 10 квітня 2008 р., коли Київська обласна бібліотека для дітей провела завершальний тур серед переможців від районних, міських бібліотек для дітей Київської області. Загальна кількість юних читачів, що взяли участь у конкурсі, сягнула майже чотирьох тисяч представників від Баришівського, Богуславського, Вишгородського, Іванківського. Макарівського, Києво-Святошинського, Кагарлицького, Білоцерківського, Сквирського, Ставищанського, Васильківського районів та міст Біла Церква, Кагарлик, Буча, Гребінки.

Приміщення КОБдД сяяло після капітального ремонту, як нова гривнева монета. Використання технічних засобів, а саме — караоке. ПК. проектор та екран розширило можливості бібліотекарів при проведенні урочистостей та заключних змагань серед конкурсантів. Учасникам конкурсу та супроводжуючим їх особам, гостям та спонсорам було на що подавитися, було що побачити, було чим і як і себе показати.

Головними дійовими особами, як завжди водиться на подібних заходах, були діти з Київщини. Саме для того, щоб у них залишились від конкурсу яскраві враження, бібліотекарі обласної бібліотеки багато днів витратили на підготовку книжкового свята. Були залучені спонсори, зокрема: видавництва "Веселка", "Ранок", "Самміт-книга" і обласний осередок партії "Християнсько-демократичний союз". До речі, представники видавництв та партії ХДС взяли активну участь у відкритому голосуванні із визначення переможців. Працівники бібліотеки О. Литвин, Т. Грабко, С. Каскевич, Л. Томашевська, Л. Смисловська, О. Галета, Н. Курбетенко розробили питання для вікторини (всього — 51).

Всі учасники конкурсу були розміщені в окремих залах. де з ними було проведено тестування. Його результати уважно вивчило незаангажоване журі конкурсу: Н. Бабич. Л. Юракова, С. Юшкова, К. Дубаніна та ін. За сумою набраних балів переможцями Всеукраїнського конкурсу "Найкращий читач України-2008" від Київської області стали: Владислава Корнієнко (смт Гребінки Васильківського р-ну), Іван Башмаков (с. Лецьки Переяслав-Хмельницького р-ну). Переможця від Київської обласної бібліотеки для дітей було визначено окремо за результатами вікторини, а також після презентації улюбленої книги та співбесіди з журі конкурсу. Нею стала Ірина Маркова, шестикласниця школи 137 з Русанівки.

Члени журі визначили найбільш цікаві, яскраві та змістовні роботи читачів-конкурсантів, в яких вони представили свої улюблені книги. Діти були нагороджені в багатьох номінаціях цікавими книжками українських видавництв. Враховуючи те, що багато з них самі пишуть вірші та оповідання, під час конкурсу була проведена поетична хвилина. Представники різних районів Київщини читали свої вірші, а також вірші улюблених поетів. Кожен учасник заключного туру отримав гарний подарунок — книги.

Безумовним досягненням є те, що в результаті підготовки, організації та проведення Київською обласною бібліотекою для дітей заключного обласного конкурсу в епоху тотальної комп'ютеризації та технократизації, розшарування на класи суспільства, зменшення народжуваності дітей, збільшення смертності та інших негараздів, що мають місце в буржуазній Україні, бібліотекарі Київської області роблять все залежне від них, щоб діти ходили до бібліотеки і читали, відчували батьківське тепло від сердець бібліотекарів Київщини. Я знаю, що так само працюють у будь-якій обласній бібліотеці для дітей, районних, міських та селищних бібліотеках по всій Україні.

Друге досягнення — між обласною бібліотекою і головними видавництвами літератури для дітей є чітка взаємодія і розуміння щодо підтримки будь-якого конкурсу, ЩО проходить в обласній бібліотеці, до читання дітей, долучення їх до українського слова, української думки, до українського світогляду, і, нарешті до української ідеї. Видавництво "Веселка" надало для учасників конкурсу книги: Д. Донцова "Туга за героїчним" та книги В. Нестайка "Чарівні окуляри". Від видавництва "Веселка" на заключному турі була присутня Н. Хойнацька — заступник директора видавництва, заслужений працівник культури України.

"Ранок" "делегував" на заключний тур конкурсу В. Ущенко — директора представництва у центральному регіоні та І. Соловйову — керівника відділу дитячої літератури. Вони подарували для бібліотек, які взяли активну участь в організації і проведенні конкурсу, добірку нової дитячої літератури свого видавництва.

Від "Самміт-Книга" була Н. Довганич, від Київської обласної організації партії "Християнсько-демократичний союз" — Е. Ільїн та В. Бойко. Всі вони взяли активну участь у третьому турі конкурсу і разом з "Самміт-Книгою" ще спонсорували дітям солодкий стіл. Представники партії ХДС намагалися домовитися з президентом ГО "Форум видавців" п. О. Коваль про те, що партія проплатить витрати за перебування у Львові двох учасників, які не потрапили до фіналу, але набрали велику кількість балів і проявили себе активними читачами. Але у відповідь отримали від п. О. Коваль звинувачення у лобізмі результатів конкурсу. Змусити всі обласні бібліотеки, що обслуговують дітей читачів в Україні, працювати на імідж — власний ГО "Форуму видавців" — просто супер. Це теж треба вміти пробивати свою тему і головне — мати неабиякий талант нав'язати її дитячим бібліотекам. Судячи з масштабів діяльності та сфери впливу, ці задатки у керманичів цієї громадської організації безсумнівно є, за що їм слід віддати належне.

Наступний позитив результатів конкурсу: такий грандіозний захід дав змогу проявити свої високо професійні здібності працівникам КОБдД щодо роботи з юними читачами, а самій бібліотеці провести майстер-клас з бібліотечними працівниками районних бібліотек і наочно показати, як треба організовувати подібні читацькі конкурси та бібліотечні заходи у своїх книгозбірнях. У підсумку — всі учасники заходу залишилися задоволеними ви виконання своїх обов'язків.

Знову звертаю увагу на те, що будь-які конкурси, будь-які соціологічні дослідження, заходи на зразок читацьких конкурсів будь-якої громадської організації, в тому числі й "Форуму видавців" — є позаплановими акціями для будь-якої бібліотеки, а тим паче для обласної бібліотеки для дітей. Підготовка та проведення таких заходів забирають у бібліотекарів багато часу і відволікають їх від основного виду діяльності. Також зазначу, що витрати бібліотек Київщини на підготовку та проведення конкурсу набагато більші, ніж у ГО "Форум видавців" на переїзд та утримання трьох переможців конкурсу від Київської області у м. Львів, де майже не розвинена готельна індустрія, незатишні приміщення, умови — не домашні.

Але що для "Форуму видавців" наші бібліотечні плани і проблеми. Головне — давай 100% охоплення. Одним словом — махрова "радянщина", в той час, коли на дворі всі ознаки "розвиненого капіталізму" і капіталістичних відносин. Якось вони не стикуються: адміністративно-командний комунізм і "вертикально-демократичний капіталізм".

Звертаюсь до тих, хто не бажає прислухатися до думки бібліотекарів: панове, знайте, що вся робота з читачами в бібліотеках проводиться тільки на добровільних засадах, а не на примушуванні до обов'язкової участі дітей у конкурсі. Недаремно квота для участі шкільних бібліотек Міносвіти та культури — тільки 20 %.

Здасться, що творці Положення та Листів від "Форуму видавців" забули, що сьогодні існують не радянські часи, де читачів могли силоміць заганяти до бібліотек і примушували їх до участі в конкурсах.

Слід зазначити й те, що участь і перемога юного читача у будь-якому конкурсі — значна подія у житті дитини. Під проводом обласних бібліотек в Україні організовується сила-силенна конкурсів як місцевих, так і загальнодержавних. Згадаємо про проведений у 2006 р. на високому рівні Всеукраїнський конкурс "Моя мала Батьківщина". Варто також пригадати конкурс 2005 р. під назвою "Київ — європейська столиця". І це крім конкурсу ГО "Форум видавців". В обох названих конкурсах до бібліотек і бібліотекарів України його засновники ставилися шанобливо, спілкувалися без менторського тону, а призи були такими, що перевершують вартість поїздки до м. Львова усіх переможців з областей України. Керманичі громадської організації дають обласним бібліотекам цікаву команду: "Просимо повідомити. чи включений конкурс до планів роботи обласної дер-жавної адміністрації Вашої області (для Києва, Севастополя — Вашого міста). Якщо ні, пропонуємо Вам ще раз звернуться з цим клопотанням, посилаючись на Укази Президента". Цікаво, що ця теза іде не від нашої головної бібліотеки для дітей України, а від "Форуму видавців". До речі, в згаданому Листі № 102/10 від 05.1 1.07 р. написано:

"Як і в попередні роки, конкурс проводить ГО "Форум видавців" з Національною бібліотекою України для дітей", тим самим підтверджуючи відомий вислів "Хто платить, той замовляє музику". А де ж тоді керівна і спрямовуюча роль НБУ для ді-тей? Так доживемося до того, що бібліотечною справою в Україні будуть перейматися, піклуватися, розробляти нормативно-правові акти різні громадські організації.

Порівнюючи підходи до наукової організації та практичного втілення задумів, вкладених в основу названих конкурсів, слід констатувати, що найкращим для бібліотекарів та бібліотек, які обслуговують читачів-дітей, була б можливість працювати на піднесення іміджу обласних бібліотек для дітей і бібліотечної справи в Україні.

Звичайно, аналогічний бібліотечний конкурс читачів має проходити, але, думається, під патронатом Асоціації бібліотек для дітей України та Національної бібліотеки для дітей України. Саме такий конкурс працював би на піднесення престижності регіональних бібліотек, що обслуговують дітей, привертав би увагу владних структур та громадськості до потреб місцевих бібліотек і сприяв би зростанню соціального статусу професії бібліотекаря в суспільстві, а, отже, був би сприйнятий бібліотеками, приніс би їм більше користі.

Фінансувати такий конкурс було б можна за рахунок відрахувань від прибутків видавництв, що бажали стати спонсорами. І будьте впевнені, коштів для нагородження усіх учасників і переможців конкурсу вистачило б з головою. Також не зайвим би був Указ Президента України про наш біб-ліотечний конкурс, а також доручення Кабміну України виділити на нього бюджетні кошти.

А так виходить, що працюємо на когось, їдемо чомусь тільки до м. Львова, хоча книжкові виставки та ярмарки сьогодні відбуваються скрізь по Україні. У нашій країні є чудові красиві міста і сила-силенна історичних куточків, куди б варто було поїхати переможцям будь-якого читацького конкурсу, де умови для проживання більше пристойні, ніж у Львові.

Вирішення цих питань у комплексі дало би змогу дітям України ширше долучитися до читацьких змагань та суттєвіше вивчати географію своєї країни під * назвою Україна. Бо Україна це не тільки м. Львів.

Якщо у когось з'явиться бажання дорікнути мені в упередженості до громадської організації "Форум видавців", то я відправляю їх до змісту Листа від 5 листопада 2007 р. за №102/10 від названої ГО і у них щезнуть всі сумніви щодо моїх міркувань і висловлювань. А якщо і зміст "Положення" та Листа від "Форуму видавців" не змінять їхню думку, то нехай ще раз прочитають Укази Президента України, що є в списку джерел, на які посилаються його організатори, звертаючись до директорів ОБД України. Так-от. в обох Указах Президента України лише раз згадуються бібліотеки в такій редакції: "розробити заходи щодо розвитку та впровадження електронних бібліотек, насамперед у бібліотеках навчальних закладів, бібліотеках для дітей та юнацтва". Про участь НБУ для дітей та дитячих бібліотек України у конкурсі в цих Указах взагалі мова не йдеться.

Ще є цікава деталь. В п. 1 Указу Президента України №902/2007 говориться про "проведення щороку Форуму видавців у м. Львові як загальнонаціонального заходу для популяризації української книги та сприяння розвитку видавничої справи.

Про популяризацію та розвиток бібліотек і бібліотечної справи в Україні в Указах Президента жодного слова. Тоді не дивно, чому наші бібліотеки для дітей та бібліотекарів, які працюють з юними читачами в Україні, так і "шанують".

І на останок, в п. 2 уже згадуваного Указу зазначається: "Кабінету Міністрів України сприяти організації та проведенню Форуму видавців у м. Львові, у тому числі розглянути питання щодо виділення щорічно бюджетних коштів на відповідні цілі" (підкреслення моє. — М. 3.). От такої! А ми вважали, що наших дітей-переможців утримують у м. Львові за рахунок "Форуму видавців".

Виходячи з викладеного, бачимо: не така вже вона і доброчинна акція ГО "Форуму видавців" на проведення конкурсу "Найкращий читач року", коли держава виділяє на це бюджетні кошти. І останнє: на чий імідж працюємо. Особисто мені дуже б хотілося, щоб обласні, районні, міські бібліотеки для дітей конкретно працювали на імідж бібліотечної України, а не на імідж будь-яких громадських організацій.